Наприкінці XVIII століття в Херсоні з’являється француз Антуан, який до цього торгував у Константинополі (сьогодні - місто Стамбул). У наше місто він приїхав, вбачаючи великі комерційні перспективи від торгівлі між чорноморськими та середземноморськими портами.
У 1782 році іноземний купець відкрив свою фірму в Херсоні, намагаючись відправити перші свої кораблі з товаром до Франції. Але було не все так гладко. У цей час на херсонський ринок намагаються проникнути британці, які вважали себе монополістами в торгівлі пшеницею та корабельним лісом з Російською імперією. Їм не дуже сподобалося, що тут з’явився якийсь француз та починає активно вести свою торгову політику. Вони почали нацьковувати місцеву владу в особі градоначальника Єгора Булгакова на Антуана, його братів та компаньйонів. То їх заарештовують за якесь незначне порушення, то їх кораблі не випускають із Глибокої Пристані (нині – село Софіївка Білозерського району), то цей чиновник постійно закривав їх «салотопленный завод», тощо.
Але це не зупинило підприємливого француза, який вирішив з Херсона створити справжній центр всієї середземноморської торгівлі. У своїх планах Антуан разом з французьким послом Луї Сегюром хотів з’єднати наше місто з Аяччо, Ніццою, Генуєю, Барселоною, Константинополем, Олександрією, Ліворно, Мессіною, Марселем, Смирною (сьогодні – місто Ізмир) та іншими ключовими портами Середземного моря.
Додати Вгору як бажане джерело в Google
Сюди купець планував привозити пшеницю, корабельний ліс, льон тощо. Уявіть, що Херсон міг отримати такий же статус, як, наприклад, Венеція або Амстердам.
Але його намірам не довелося збутися, бо в кожному з цих портів були свої великі та потужні торгові фірми, які самостійно почали вести комерційні операції з Херсоном. Не витримавши конкуренції, Антуану довелося задовольнятися тільки одним основним шляхом «Херсон-Марсель».

Хоча після підписання торгового трактату між Французьким королівством та Російською імперією 1787 року кількість кораблів, які вирушали до Марселя, збільшилося в 4 рази. Антуан зміг заробити такий капітал, щоб після повернення до рідного міста, де він став першим міським головою у 1805 році, міг більше ніколи активно не вести торговельні операції. При цьому він зміг до кінця свого життя (до 1826 року) утримувати всю свою велику родину. А в нього було 4 брати, 2 сестри і багато дітей та онуків.