Мрії здійснюються: як це - бути акторкою

Більшість із нас змалку люблять дивитися фільми, серіали. І мабуть, кожен в якийсь момент мріяв побувати по той бік екрану. Хтось здійснює цю мрію і приймає рішення зв'язати з кінематографом своє життя і йде вчитися на актора, режисера, сценариста, оператора чи монтажера, а хтось просто продовжує дивитися і захоплюватися тим, що бачить на екрані.

Я почала активно цікавитися кінематографом, саме процесом створення фільмів, шість років тому. Дуже хотілося навчитися знімати, монтувати. Буквально через пару тижнів, як загорілася цією думкою, побачила на стовпі оголошення про набір до Першої херсонської кіношколи.

Я, звісно, пішла туди й два роки, з перервами, навчалася, писала сценарії, знімала і монтувала короткометражні фільми. У 2017 році навіть виграла на місцевому фестивалі.

Через більшу залученість у роботі я перестала займатися короткометражками, проте монтувати продовжила, але вже сюжети.

Але мрія взяти участь у зйомках “великого” кіно нікуди не поділася. Вона кочувала із мого “списку бажань на рік” протягом 5 років. Причому я була б щаслива хоча б просто побувати на знімальному майданчику і навіть не думала, що отримаю можливість узяти безпосередню участь у зйомках, ще й у якості акторки.

Цього літа відомий український режисер, херсонець Роман Бондарчук розпочав зйомки на Херсонщині. Він уже знімав тут документальний фільм "Українські шерифи”, а також повнометражний ігровий фільм “Вулкан”, за який режисера нагородили Шевченківською премією. Новий фільм має робочу назву "Редакція". Це історія про науковця краєзнавчого музею Юру, який став свідком навмисного підпалу лісу. Прийшовши до редакції місцевої газети, щоб там опублікували фото підпалювачів, він сам починає працювати тут. Більше про фільм можна прочитати у матеріалі “Редакція” в кадрі. На Херсонщині знімають пригодницький фільм”.

Оператор Вадим Ільков та режисер Роман Бондарчук. Фото Дар’ї Аверченко

Перед початком зйомок, звісно, проводиться кастинг, де шукають акторів. Окрім професійних акторів у фільмі запросили взяти участь і справжніх працівників редакцій Херсона. На першому кастингу ми розповідали про себе, про роботу, це все записували на камеру, а також зробили фото з різних ракурсів. Я була здивована і щаслива, коли мені зателефонували та запропонували прийти на ще один кастинг на другорядну роль, у якій навіть є слова.

Я завжди хотіла спробувати себе в якості акторки, але в мене є сумніви стосовно моїх акторських здібностей, тому дуже переживала, коли йшла на другий кастинг. Плюс у невеликому тексті мого персонажа була фраза, яку важко вимовити через багато шиплячих літер, що стоять поряд.

Тут сталася кумедна ситуація - приміщення, де мою пробу мали записати, виявилося зайнятим і ми записували її просто на вулиці, на смартфон. Мені сказали, що впродовж декількох днів напишуть, чи я підходжу, але ні через день, ні через два ніхто не написав. Я вже вирішила, що не пройшла, як за п'ять днів до дня зйомок мені подзвонили і сказали, що хотіли б мене знімати. 

У день зйомок мені довелося встати о 4 ранку, бо забирали мене о 5. Я хвилювалася, адже не знала, що вдягати, фарбуватися чи ні. Тому взяла декілька комплектів одягу, зробила легкий макіяж і поїхала. Коли всіх зібрали, менеджер по роботі з акторами масових сцен привітав нас фразою “Дякуємо, що пожертвували своїм сном заради мистецтва”, розповів деякі нюанси знімального процесу і ми поїхали на місце зйомок у село Микільське.

Інколи здається, що “закон підлості” все ж існує. Це була середина серпня, весь місяць стояла спекотна погода… окрім дня зйомок. Увесь час, поки ми були на знімальному майданчику, ішов дощ, інколи доволі сильний і було дуже холодно, як для літа.

Мені завжди було цікаво, як у “великому” кіно вирішують проблему негоди і… ніяк. Коли до процесу залучено понад 100 людей, купа техніки, транспорту, то особливо немає варіантів, як знімати під дощем і намагатися мінімізувати його вплив.

Перед зйомками нас всіх гримували в окремому спеціальному автобусі. Цікаво, як у такому невеликому приміщенні помістилося два столи для нанесення макіяжу, ціла гримерна з одягом, взуттям, аксесуарами, диваном і навіть прасувальною дошкою.

Гримерна у автобусі. Фото Дар’ї Аверченко

На кожну сцену роблять багато дублів з різних ракурсів, тому дві сцени ми знімали приблизно 7 годин. У перервах між дублями людям видавали пледи, щоб зігрітися, дощовики, а у великих перервах можна було зробити чай, перекусити і попросити гримерів підсушити волосся. На мені була одягнена сітчаста кофта, яка промокла наскрізь і я охолола настільки, що жоден плед мені не допомагав. Я дуже змерзла і, на жаль, захворіла після зйомок. Але попри це, сам процес мені дуже сподобався.

Попри дощ, усі були у гарному настрої. Фото з особистого архіву

По-перше, знімальна група «Редакції» - це наймиліші і взагалі найпрекрасніші люди, яких я зустрічала. Усі дуже люб'язно спілкувалися з акторами, пояснювали все, допомагали, піклувалися, щоб усі зігрілися і, що найприємніше, хвалили за гарну акторську гру і казали, які всі прекрасні, навіть якщо щось було не так.

Мені, як людині, яка захоплюється процесом створення кіно, було цікаво спостерігати за роботою режисера, оператора, звукорежисера, акторів, гримерів та менеджерів, які налагоджують роботу такої великої кількості людей. Хочеться окремо додати про роботу оператора, адже камера величезна і багато важить, а йому доводиться знімати, тримаючи її на плечах. Звісно, йому допомагають, але виглядає це епічно.

Фото Олександра Течинського

Другий знімальний день проходив через два тижні у Херсоні та фраза “із крайності у крайність” повністю описує мій акторський досвід. Якщо минулого разу було холодно, то цього разу стояла нестерпна спека.

Фото Дар’ї Аверченко

Зйомки відбувалися на Одеській площі, прямо посеред неї. Тут облаштували цілий агітаційний табір. Яскраві костюми, весела масовка, дбайлива знімальна команда - зробили цей день зйомок незабутнім попри спеку.

Фото Дар’ї Аверченко

Цікава ситуація сталася з моїм колегою, а зараз виконавцем головної ролі у цьому фільмі - Дмитром Багненком. Після зйомок ми стояли, пили чай, спілкувалися, як мене покликала дівчина з масовки і попросила запитати у Дмитра, чи міг би він сфотографуватися з ними. Кумедно, що вони засоромилися спитати у нього напряму. Я підійшла до нього і кажу: “Діма, ось вона - популярність!”, він спочатку не зрозумів, про що я, але з радістю згодився з усіма сфотографуватися і, звісно, було видно, що йому приємно.

Виконавець головної ролі - Дмитро Багененко (з сумкою), автор цієї статті - з мікрофоном. Фото depo.ua

Це незабутній досвід, сподіваюся, я буду мати гарний вигляд на екрані. Мене чекає ще один знімальний день, як я зрозуміла, фінальної сцени фільму. Впевнена, це буде не менш цікаво, ніж попередні дні зйомок. 

З нетерпінням чекаю прем'єри фільму, яка, скоріш за все, відбудеться у першій половині 2023 року, адже процес постпродакшену займає багато часу. І маю надію, що колись у мене буде можливість ще раз долучитися до знімального процесу.

P.S. Зйомки триватимуть іще місяць, і ви також маєте можливість долучитися до створення фільму. Команда проєкту постійно шукає нових акторів для масовки, тож слідкуйте за оголошеннями у групі на Facebook: Херсон. Съёмки в кино, сериалах, рекламах!

А за новинами фільму на сторінці: https://www.facebook.com/newspaperfilm 

Головне фото Дар’ї Аверченко