“Документи відібрали окупанти, а домівки залишилися на лівому березі”. Як у центрі “Надія” допомагають постраждалим від війни

Центр реінтеграції звільнених та бездомних осіб "Надія" створили для допомоги людям, котрі з різних причин опинилися в складних життєвих обставинах. У багатьох підопічних Центру немає не тільки житла та роботи, а й документів. Тут їм допомагають відновитися, отримати нові документи та повернутися до нормального життя. Люди похилого віку, родичів яких знайти не вдається, залишаються постійними мешканцями центру, тут про них добре дбають. Але останнім часом коло людей, яким допомагає Центр Надія, значно розширилося.

Подробиці дізнавалася журналістка Медіаплатформи «Вгору» Ганна Щидловська.

Не припиняли роботи

Під час окупації Херсона, коли місто наче завмерло, а більшість закладів перестали працювати, у центрі "Надія" продовжували надавати прихисток і підтримку нужденним. Працює Центр і сьогодні, коли Херсон потерпає від обстрілів.

Займалися волонтери й своєю безпосередньою діяльністю – допомогою бездомним. Опікувалися постійними мешканцями центру, допомагали новеньким, годували нужденних на вулицях міста.

Під час чергового обстрілу Херсона “Градами”, авто, на якому розводили їжу, було знищено. Якийсь час волонтери їздили на старенькому фургончику, але він був у такому стані, що міг розвалитися під час чергової поїздки. 

На щастя, зарадити взялася австралійська волонтерка, яка раніше вже допомагала Центру. Разом із друзями вона організувала в Сіднеї збір коштів на машину для Центру "Надія". Жінка влаштувала продаж випічки власного приготування. Вторговані кошти разом із пожертвами склали 3000 доларів. Ще трохи люди дослали після заходу. За ці гроші Валентину Лапицькому вдалося купити вживану, але надійну машину, на якій волонтери нині їздять годувати людей.

Допомога постраждалим від війни

Наведемо кілька історій людей, які потрапили до центру “Надія” через війну.

Переселенець із Криму Олег перебрався на Херсонщину ще у 2014.

Але через 8 років війна наздогнала його й тут. З початком окупації він  втратив дах над головою та розлучився з сім'єю. Після звільнення правого берега опинився в Херсоні без житла, документів і можливості якось виправити своє становище. Звернувшись до Центру "Надія", отримав прихисток, харчування та підтримку у відновленні документів. 

Михайло, що родом зі Львівщини, до війни працював на полях Херсонщини. 

Чоловік винаймав будинок в Антонівці, де мешкав разом зі своєю сім'єю – дружиною та двома дітьми. Під час обстрілів передмістя в будинок, де вони мешкали, вцілив снаряд. Будинок згорів, а разом із ним і документи.

Щоправда, вціліли документи дружини Михайла. І вона разом із дітьми евакуювалася до Житомира. Михайло ж без документів нікуди виїхати не міг. Тож звернувся до Центру "Надія" з проханням про тимчасове проживання. Тут йому допомогли, зокрема, і з відновленням втрачених документів.

Олександр Іванович родом з Суходонська на Луганщині. Коли у 2014-му році туди прийшли росіяни, категорично не сприйняв ідеї "руського міра" й потрапив під тиск фанатів Росії та російських спецслужб. Довелося кидати все нажите й виїжджати.

За фахом Олександр Іванович електрик. У Херсоні мав свій дім на Острові. Коли під час обстрілів, будинок зруйнували, Олександр Іванович знайшов житло в гуртожитку на Житлоселищі. Але його теж обстріляли росіяни, помешкання стало непридатним для життя. Тоді й звернувся до центру Надія.

За словами Валентина Лапицького, Олександр Іванович жив у них лише  кілька днів, але встиг зробити багато корисного. Зокрема й допоміг встановити буржуйку та гарно її топив. А пізніше, отримавши пенсію, зміг зняти собі житло.

Микола та Василь працювали на полях лівобережжя Херсонської області. Під час окупації військові РФ проводили там фільтраційні рейди. Під час одного такого рейду без усякого приводу чоловіків забрали на підвал й утримували протягом двох тижнів. 

А 9 травня привезли до Голої Пристані, де примушували взяти участь у параді в ролі місцевих мешканців, вдячних Росії. Микола та Василь відмовилися брати в руки російські триколори й почали тікати. 

Спалахнула бійка зі стріляниною. Микола отримав перелом ключиці, а Василю прострелили ногу. Якимось дивом вони з травмами таки змогли відірватися від окупантів і загубитися в людному місці. А далі, перечекавши, крадькома сіли на паром із Голої Пристані до Херсона.  Щойно діставшись до міста, чоловіки звернулися по допомогу до лікарів. І відтоді майже весь час окупації пролежали в лікарні. Коли ж Херсон  звільнили, звернулися до Центру “Надія”, адже йти їм було нікуди. Документи  відібрали окупанти, а домівки їхні залишилися на лівому березі.

А нещодавно двоє чоловіків, яким допоміг Центр "Надія", стали на захист нашої держави. Один із них – Михайло, недавно прийняв присягу. Інший – Василь, проходив військове навчання за кордоном і тепер вступив до лав ЗСУ.

Волонтери Центру наголошують, що зазвичай працюють не з ідеальними людьми, а з тими, хто наробив у житті помилок. Проте вони вважають, що кожна людина повинна мати шанс почати все з нуля.

За підтримкою звертатися за адресою: пр. Сенявіна 25, Центр "Надія", телефон директора 097 9202518 Валентин Лапицький

Нагадуємо, що в Херсоні відновив свою роботу притулок для постраждалих від домашнього та/або гендерно зумовленого насильства.