Однією рукою ти підвищуєш націнку облгазів, що належать тобі, другою рукою виводиш на протести своїх бабусь-фанаток, які протестують проти підвищення тарифів. І це все ОПЗЖ, проросійські маріонетки Путіна. А потім раптом з'являється ідея купувати газ у Середній Азії і у незалежних російських постачальників. Багатоходовочка просто-таки.
Навіть якщо забути про те, що незалежні російські газові постачальники — це приблизно те саме, що й незалежні російські журналісти. Уявімо той світ, в якому є такі. І навіть є газ в Середній Азії. І навіть можна його купувати. Але питання в іншому. Як цей газ може потрапити в Україну? Ви його що, дирижаблями будете завозити?
Газ із Середньої Азії може потрапити в Україну тільки по трубі. А труба йде по території Росії. А труба, яка йде по території Росії, належить Газпрому. Усе. Баста. Це в Європі хто хоче, той і повинен мати права підключитися до труби. У Росії працює трохи інший принцип. І труба належить Газпрому. Вважай, Путіну. Без дозволу Путіна і крапля газу з Середньої Азії не пройде в Україну.
Відповідно, щоб купити газ у Середній Азії, треба домовитися з Газпромом. З Путіним. Отже, покупка газу в Середній Азії є ніщо інше, як покупка газу у Газпрому. Ось так і закінчується газова незалежність від країни-агресора.
При цьому купувати газ у Росії нам пропонують у той момент, коли Нафтогаз і США роблять усе, щоб не був побудований "Північний потік-2", який загрожує Україні. І в цей самий момент, коли Україна говорить, що не треба купувати газ у Росії, тому що це Росія і вона використовує газ завжди як політичну зброю, самій Україні раптом починають пропонувати укласти газовий контракт з Газпромом.
Фактично йдеться знову про те, що Газпром нам продасть газ за політичною ціною. Тому що ринкова ціна нам же не подобається. Ми ж говоримо, що ринкова ціна несправедлива. А справедлива значить буде ціна у Газпрому. Така собі російська справедливість. Яка включає в себе Крим. Наприклад. Завжди включала.
Україна тільки-тільки запустила ринок газу. Україна тільки-тільки почала боротися за свою незалежність. Україна отримала незалежність. Причому найскладніше вже позаду. Вже працює реверс газу з Європи. Уже Газпром не може нас шантажувати. Але, виходить, вистачає і шантажу 100 бабусь, яких проросійський олігарх виводить перед камери журналістів, підвищуючи при цьому сам вартість у платіжках.
І знову нам пропонують продати незалежність за кілька місяців дешевого газу. За лютий і березень, коли й ціна, може, вже знизиться з піків, і весна прийде. При тому що в країні є шлях здорової людини. Це субсидії для тих, для кого газ дійсно дорогий. Ця система вже працює і була збудована в той момент, коли ситуація була значно важчою. І антимонопольний комітет для російських агентів, які розгойдують ситуацію, завищуючи і так підвищені ціни на газ. При тому, що навіть зі зростанням ціни на газ тарифи залишаються на рівні не вище 2018 року. У той час як реальні доходи населення з тієї пори виросли. І ніхто не помре, якщо два місяці вони побудуть на цьому рівні.
Але ні. Ми знову готові продати свободу за ковбасу, забуваючи, що тоді у тебе не буде ні ковбаси, ні свободи. Забуваючи, що саме російський газ був найдорожчим для України за контрактом Тимошенко-Путіна. Забуваючи, як той контракт разом з дешевим газом для населення, і для бідних, і для багатих, перетворив Нафтогаз на чорну діру, а українську економіку довів до ручки. Забуваючи про те, що ми ведемо війну з Росією, що Росія напала на Україну і робить все, щоб Україну послабити.
Соромно. Соромно бігти за примарою ковбаси. Соромно.