Як Яндекс «опікувався» безпекою своїх користувачів

І от, кілька років тому, ще задовго до "іхтамнєтов", десь в районі 2010-х років почав я користуватися Гугл- та Яндекс-дисками. Навіть одноіменні програми на компі стояли, які допомагали синхронізувати файли. І взагалі до своєї робочої системи відносився завжди з трепетом і тримав її в порядку. З сином була домовленність, що всі інсталяції в систему здійснюю виключно я. Він інколи ці правила порушував, встановлював якісь ігри, які впливали на систему не кращим чином. Звісно ж, отримував за це "на горіхи".

Одного разу, приїхавши з села, я виявив, що "панночка померла". Моїй відлагодженій системі прийшов гаплик. Я, як ведмідь, котрий спочатку відриває зайві частини тіла, а вже потім рахує, здійснив жорсткий "наїзд" на своє чадо. Хто ж, крім нього, міг "покласти" систему? Чадо клялося і божилося, що цими днями навіть не вмикав комп'ютер! Та хто ж йому повірить? Більше ж нікому! Я був дуже розлючений, кілька днів пішло на перевстановлення сисстеми та налаштування всіх програм. Коли все було готово, отримую листа від сапорта Яндекса (дуже жалкую, що не зберіг його), де команда Яндекса посипає голову попелом і слізно вибачається за те, (не дослівно, бо давно було) що у них був збій, який міг привести до серйозних проблем у моїй системі. В компенсацію за це Яндекс мені дарує назавжи 200 (!!!) Гб дискового простору! Німа сцена від М.В. Гоголя, мої вибачення перед сином, якого дуже образив недовірою і питання: що ж то за "збій" такий, що "поклав" мою систему, звідки в Яндексі знають, що вона "лягла", і з якого переляку аж ось така щедрість? Але то були ще мирні часи, "народи-братья" і кілька років до "іхтамнєтов". А перед сином досі соромно за наїзд...

Alexander Andryushchenko