Бачила роботу команди ОСББ
Бачила справжню командну роботу ОСББ. Поки одна жіночка збирала всіх докупи, щоб відкривали квартири (приїхали лагодити вікна), інші вже були там, де найважче. В одну з квартир влучив дрон і винесло все, і вікна, і балкон.Сусідки самі згрупувалися і почали все вигрібати: відра, мішки, купа сміття.
Але найбільше вражають люди. Жіночка, якій щойно засклили її вікна, не пішла відпочивати. Вона взяла паличку, на яку ледве спирається, і пішла допомагати іншим прибирати гілки та дошки біля будинку. Ходить важко, але тягне ту тріску, бо треба, щоб був лад.В іншому під’їзді бабуся, їй за 90. Через вибухи вона майже перестала чути, але не залишається наодинці ,її підтримують сусіди з усього будинку.
Ще одна бабуся, яка попри все раділа кожній дрібниці, показала мені свій ідентифікаційний код. Старий, уже пожовклий папірець, але на ньому чіткий відбиток помади. Це поцілунок її доньки, якому вже кілька десятків років. Вона береже його як найбільший скарб. Стільки років минуло, навколо війна, а цей поцілунок досі з нею.
Там, під постійне гудіння в небі, якась особлива атмосфера. Люди не чекають на диво, вони самі стають підтримкою одне для одного. Без зайвого героїзму, просто по-людськи. Дивишся на цей старий папірець із відбитком губ чи на бабусю з паличкою, що прибирає двір, і розумієш: ось вона — справжня сила, яку нічим не розбити.
Ольга Чернишова, 29 квітня 2026 рік
-preview.webp)
-preview.webp)
-preview.webp)
-preview.webp)
-preview.webp)
-original-preview.webp)
