Як чиновники і підприємці "кинули" херсонців

Ми довго намагались зробити усе можливе, аби захід все ж таки відбувся, але все було марно. На сайті продажу квитків події вже немає.

Дуже прикро визнавати, що ти насправді була і залишаєшся довірливою ідіоткою, яка знає, що на людей, які обіцяли допомогу, можна розраховувати. Так сталось, що концерт мав носити частково благодійний характер (передбачався збір коштів), тому поставити ринкову ціну, яка б його окупила, ми не могли. Проте чимало людей ОБІЦЯЛИ нам підтримку, зокрема матеріальну. Але коли ми звернулись по цю підтримку, люди просто зробили вигляд, що нас немає. І це не лише представники бізнесу, але і влади.

Так, жодна людина НЕ МАЄ віддавати на щось кровно зароблені - це її право. Але коли ОБІЦЯЮТЬ, то на певну допомогу ти розраховуєш. Та мав рацію улюблений герой малечі і дорослих у 90-х Альф: "обіцянки-цяцянки"....

В результаті, концерт довелось скасувати, адже доходи витрат не покривають, а місцеві організатори не ставили на меті заробити: це некомерційний для нас проект. Хто придбав квитки, їх можна повернути так само, як і придбали: на сайті https://www.concert.ua/vozvrat є інструкція. В разі запитань - до мене в приват або до служби підтримки сайту.

Я завжди з радістю співпрацювала з усіма, хто про це просив і звертався за співпрацею. Проте життя показало, що співпрацювати з деякими представниками херсонського чиновництва - це шлях в нікуди. Так само були обіцянки і від певних представників бізнесу. Я з повагою ставлюсь до людей, які принаймні не обіцяють, якщо не хочуть чи не можуть допомогти - це їхнє право. Але коли обіцяють, а потім просто вмикають повне обмороження всіх кінцівок, це негідно людини, яка себе поважає.

Зважаючи на це, свою суто волонтерську діяльність у культурній сфері я припиняю. З мене просто досить принижень і витрачання власних чи позичених коштів. Є безліч чиновничих структур, які МАЮТЬ робити те, що я разом із друзями та партнерами робила протягом двох років. До речі, рівно два роки..... Хай цей період запам'ятається світлими прагненнями і літературними відкриттями для херсонців.

Тепер усі культурні проекти в моєму виконанні - це або суто комерційні чи грантові проекти, або такі, на які я побачу гроші від небайдужих. ВСЕ! Більше немає жодного бажання робити світле і прекрасне в місті, де гроші з бюджету без жодних вагань "патріоти" виділяють тітушкам, а в центрі міста на свою адресу можна почути гнівне "о, бандерівка" - просто тому, що з кимось розмовляєш українською. А зі стін чиновницьких структур можна іще й почути купу лайна на свою адресу - просто так, бо ти ні від кого не залежиш. Херсон повертається до довоєнного часу - і я безсила наразі щось із цим зробити. Принаймні гробити своє життя і здоров'я точно не хочу.

Я щиро дякую всім тим, хто допомагав протягом цього часу. Не тегаю, бо переважна більшість світитись не люблять. Проте я кожного з вас пам'ятаю і ДУЖЕ ціную вас, особливо Друзів, які сприймають мене такою, якою я є, не намагаючись виправити, а просто коригуючи іноді те, що я роблю. Ви - чарівні!

Евгения Вирлич