Вчора я була на нараді в Мінкульті з приводу закупівлі книжок для бібліотек, яку координує Український інститут книги.
Я навмисно не писала про невдало відібрану книжку псевдопсихологині Марини Ланге, яка насаджує дівчатам стереотипи. Я вірю, що культурні інституції потрібно підтримувати, а недосконалі процедури — покращувати.
Тож я пішла на нараду в міністерство, щоб конструктивно долучитися до напрацювання критеріїв для відбору. Наприклад, розв'язати проблему з антидискримінаційною експертизою книжок, що закуповуються з державного бюджету.
Але, виявляється, проблема значно масштабніша. Жодні вдосконалені процедури не матимуть значення, адже в бюджеті на 2022 рік на бібліотечні закупівлі закладено 0 грн. Нуль.
В Уряді та Мінфіні не розуміють, навіщо підтримувати українських видавців, "вони ж просто бізнесом займаються". Нащо виділяти на це державні гроші?
І тут геніально відповіла представниця Українського інституту книги: "Можна подумати, асфальтоукладачі не бізнесом займаються".
Нагадаю колегам з Уряду, що у нас під боком величезний російський книжковий ринок, один з найбільших у світі. Росіяни не пошкодують жодних нафтових грошей, щоб проковтнути український ринок, який тільки стає на ноги.
Не всі українські видавці пережили карантин. У центрі Львова і Харкова закриваються книгарні. Що вже казати про маленькі містечка та села, де українських книжкових магазинів ніколи не було. Де в людей менше коштів, ніж у столиці, де немає 100500 фестивалів, концертів та кінопрем'єр, де єдиний спосіб дорослим та дітям якісно провести дозвілля й познайомитися з українською книжкою — піти в бібліотеку.
Щороку на закупівлю книжок з бюджету виділяється все менше грошей:
Останні роки цього вистачало на книжки для трохи більше ніж 600 бібліотек. Тоді як в Україні 15 тис. бібліотек, якими користується 12 млн читачів і читачок.
Щоб забезпечити новими книжками українських видавництв усі бібліотеки, за підрахунками Інституту книги, потрібно 300 млн грн. Це мізерна сума на фоні 15 млрд грн додатково на ремонт доріг. Але на 2022 рік на бібліотечні вирішили не виділяти ні копійки. Що ж, вибір пріоритетів між асфальтом і книжками зрозумілий. Але ми ще поборемося.