Підвищення тарифів або як влада наостанок хоче вийняти гроші з наших кишень

19 жовтня уряд терміново підняв на 23, 8 % тарифи на газ для населення. Йому пообіцяли ще 3,9 млрд. доларів кредиту від МВФ. Радості чиновників нема кінця: величезні гроші підуть на свавільні витрати (в першу чергу на зарплати самим собі, а також прислужникам у державних монополіях) в останні місяці свого хазяйнування, а віддавати будуть не вони – нехай розраховується народ.

За підвищення тарифів теж нехай розрахується народ. Запитання: Навіщо нам такий нахабний корупційний державний апарат, який сам нічого продуктивного не виробляє і здатен лише ходити по світу з протягнутою рукою? Відповідь – не потрібен. Сьогодні потрібна лише патріотична відмобілізована армія, а паразити в кабінетах мають йти геть! Без них економіка швидше вирівняється та збалансується, а для розкрадачів суспільного майна скоріше закриються канали легального і нелегального шкуродерства.

Друге питання: яке відношення має кабінет міністрів України до встановлення цін і тарифів. Він не має на це права. У нас не плановий соціалізм, де усі ціни розроблялися і затверджувалися нагорі. Ціни за нашим законодавством в умовах ринкової економіки встановлюються продавцями за згоди покупців! Кабінет Гройсмана ніби виліз з централізованої печери з запиленими  кондуїтами ціноутворення, так краще б туди ж повернувся. Не краще виглядає й МВФ, який обгрунтовує свої вимоги щодо зростання тарифів на газ  необхідністю забезпечення прибутковості  українського НАК «Нафтогазу». Де він таке бачив, на якому континенті чи на якій планеті? Фонд не знає, що підприємства і навіть регіони у найрозвинутіших країнах світу опиняються у стані збитковості та банкрутства і самі вибираються зі скрути, а також не знає те, що у цих країнах ніхто не захищає монополістів, а навпаки?

У попередній моїй статті було показано, що централізоване підвищення тарифів на послуги ЖКГ, в тому числі поставки природнього газу є проміжною ланкою в єдиному циклі загального зростання цін (інфляції), збільшення дефіциту державного бюджету, наростання державного боргу, штучної емісії грошових знаків, падіння валютного курсу гривні. А за цим починається реальне падіння доходів громадян, вилучення депозитів з банків, стискання інвестиційного потоку та реальне падіння виробництва. І знову фінансовий розвал, девальвація, еміграція робочої сили і капіталу. Скільки раз ми спостерігали згубність таких фінансових циклів! Усі ці події вже проглядаються у валютних коливаннях і параметрах державного бюджету на наступний рік. Кому це ще не ясно!

Нам кажуть, що без кредиту МВФ дефолт за зовнішніми державними боргами неминучий. Так, з такою владою він точно буде неминучий! А як нам, українцям жити – ми вже зараз у безодні, як при дефолті. Не треба нас дурити. Зупиніться розкрадачі та хабарники – будете відповідати! Жодного цента з нового кредиту не повинно потрапити у ваші липкі рук. А МВФ треба делікатно попросити діяти в інтересах української держави, а не купки продажних бюрократів. І жодним чином не можуть бути запроваджені нові тарифи. В іншому випадку Національна Комісія з регулювання енергетики і ЖКГ буде давати пояснення НАБУ.