Особиста гарантія на фарбування кіосків

Про необхідність залучення іноземних інвестицій в Україну висловлювались безліч разів, але, як всім добре відомо, віз і нині там.

Останні суттєві інвестиції відбулися в середині 2000-х, коли європейські банки переоцінили майбутні перспективи недооціненого українського ринку, та АрселорМіттал вирішив, що якщо вже і робити десь чорний метал, то точно не в екологічно чистенькій Європі. Відтоді, на жаль, ніхто до нас із солідними коштами так і не приходив.

А отже, за останнє десятиліття країна не поповнилася новими заводами глобальних промислових гігантів, офісами інноваційних компаній, сховищами даних для лідерів IT-індустрії, словом, усім тим, що створює робочі місця, приводить до країни нові технології і вдихає в неї життя і надію. То що там казати, не те, що індустріальні гіганти, навіть звичні до підвищеного ризику фонди прямих інвестицій, сюди теж не йдуть. Я маю на увазі тих, які звикли працювати за ринковими правилами і своє головне завдання вбачають у збагаченні інвесторів.

Причини нелюбові іноземного бізнесу до України нам усім відомі: відсутність верховенства права, корупція, політична нестабільність і, як наслідок, непомірно високі ризики підприємництва.

Усе має змінити нова влада! Принаймні, в це вірять ті, хто її обрав. Віра — справа свята, з цим жартувати не можна, але поставити під сумнів деякі постулати, пристрасть, дуже хочеться. Зрештою, колись люди не сумнівалися, що Земля пласка і стоїть на трьох черепах, а потім хтось узяв та й оскаржив цей очевидний факт. Тепер, слава критичному мисленню, ми знаємо, що вона кругла і обертається навколо Сонця.

Чудовий шанс протестувати підвалини віри і переконатися, що Україна не має з черепахами нічого спільного, видався у п’ятницю, коли президент з трибуни форуму Ялтинської Європейської Стратегії (YES), зустрічі, котра щорічно збирає всесвітньо відомих політиків, дипломатів, бізнесменів і культурних діячів, закликав інвесторів вкладати гроші в країну.

У зв’язку з цим хотілося б зазначити два цікавих, на мій погляд, моменти.

Потенційними об'єктами для інвестицій президент назвав проект з іригації землі в південних регіонах України, міжуніверситетський IT-кластер в Харкові, центр кіновиробництва в Києві, новий курорт на березі Чорного моря, гірськолижні курорти в Славському і Боржаві, острів Хортиця і парк розваг на закуску. І хоча він додав, що це «далеко не повний перелік», потрібно усвідомити, що озвучені об'єкти являють собою найкращі пропозиції з тих, що є на сьогодні. Інакше, погодьтеся, навіщо затуркувати голову шановному зібранню якимись третьосортними проектами. У життєздатності університетського кластера є сумніви, враховуючи стан українських університетів, та й системи освіти загалом.

Зважаючи на інші запропоновані можливості, неважко помітити, що домінують розваги. Себто ми вирішили розігнати економіку за рахунок морських і гірськолижних курортів і українського Голівуду, з черговими «Сватами»? З огляду на висоту гір, якість моря і рівень серіалів, побоююся, шо шансів у нас небагато. А найприкріше те, що нашими автошляхами до природних дивовиж Карпат і Чорного моря далеко не кожен турист і доїде.

А ось з приводу доріг та іншої інфраструктури жодних конкретних пропозицій озвучено не було. А шкода! Адже, щоб ВВП зростав, його ж треба якимись дорогами возити і через якісь порти відвантажувати. Одного ТІСу на всіх забракне, а нормальної дороги в країні, навіть єдиної, немає. Якщо помітили, то наші, в минулому соціалістичні, а нині процвітаючі сусіди починали саме з інфраструктури. Наприклад, в Польщі на сьогодні існує близько 2000 км сучасних швидкісних автомагістралей. Якщо врахувати, що кілометр будівництва обходиться від $5 до $10 млн, то можете собі уявити, про які інвестиції йдеться. Десятки мільярдів, які зрештою перетворюють країну на сильну і незалежну. А ми вмовляємо інвесторів курорти в непридатних зонах будувати. Прикро, що про інвестиції у фарбування двох кіосків, обіцяних одним інвестором, в президентській промові не згадувалося.

Друге, про що чітко заявив президент, — це готовність надати особисті гарантії інвесторам. Після цих слів, відверто кажучи, хочеться розвернутися і піти в пошуку більш надійних місць для інвестицій. Напевно, особиста гарантія була б слушною при зйомках спільного шоу або серіалу, в принципі, це і є бізнес-партнерство. Але ж коли мовиться про багатомільйонні інвестиції в країну, хотілося б мати справу з державою, яка дотримується законів і правил, а не з окремо взятої персоною, яка сьогодні є, а завтра її може і не бути. Ну, а доти, доки державою керують не закони, а особисті домовленості, будемо фарбувати кіоски. Вам, до речі, який колір більше до вподоби?

Іван Компан