Путінський секретар Пєсков транслював задоволення свого шефа тим, що український парламент продовжив юридичне життя Закону України "Про Особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей".
Чому? Тому що для нього стан "ні війни, ні миру" перед виборами у 2018 році оптимальний. Українці і далі будуть часто слухати чудову музику "Плине кача...", а росіяни, як і завжди, своїх 200-х похоронять тишком-нишком, щоб не бентежити щасливих виборців вождя.
Порошенко теж задоволений. Ця ситуація, можливо, надасть і йому свої електоральні дивіденди.
Макрон вже теж сказав, що задоволений. Нашим західним партнерам важливо тримати дистанцію: щоб музика гармат на нашій землі не долітала до вух парижан і берлінців.
229 народних депутатів, які голосували зеленою кнопкою, теж задоволені: вони голосували за стабільність,яка вигідна сьогодні майже усім. Особливо тим, для кого війна - бізнес. Думати про завтра вони не ризикують. А проголосований ними Закон "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях", у якому на четвертий рік війни агресора названо агресором, і зовсім піднесло патріотичний дух депутатів під самий купол Ради.
Пам'ятаю, як років 40 тому в радянських магазинах "Дари природи" перед Новим роком продавали в поліетилєнових пакетах вже упаковані "набори" - десь з кілограм мандаринів, а "в нагрузку" у тому ж пакеті майже стільки ж гнилих яблук. "З овочевої бази". Так і купували: не візьмеш яблука - не дадуть і мандарини.
Не знаю, як воно буде, але оплески з Кремля наводять на думку, що ці прийняті сьогодні два закони нагадують ті пакети радянської торгівлі. І як би не сталося так, що гнилі яблука будемо їсти ми, а мандарини - Захарченко з Плотніцьким.