Обережно: Dobovo.com

Dobovo.com мало не щодня шле мені рекламу про «гарантоване поселення». При тому, що насправді Dobovo.com не гарантує поселення в ту квартиру, яку ви забронювали й оплатили і не захищає від шахраїв.

Ось як це «працює» в Одесі.

Ми з чоловіком забронювали і оплатили 2-кімнатну квартиру площею 70 кв. м з кухнею-студією квартиру в Одесі на вулиці Грецькій, 50 (ID 86435) на термін із 17 по 22 липня. Ми бронювали квартиру 16 червня й на той час це коштувало 1404 грн. на добу.

Вранці 17-го липня передзвонили господарю, він сказав: “Жду”. А коли приїхали в Одесу, повідомив: “В квартире два дня нет воды, какая-то авария. Завтра воду тоже не обещают. Я поселю вас в равноценную квартиру на Бунина, 24”.

На Буніна, 24 (14844) квартира була тісна, зі старезними зачовганими меблями, які від бруду вже втратили колір. Із дірок у кріслі стирчав поролон. Брудна підлога прилипала до підошов. Нестерпно смерділо хімікатами.

Ми відмовилися оселятися в цій квартирі. Михайло Вікторович – молодий чоловік років 25 – нітрохи не засмутився і запропонував квартиру на вулиці Дерибасівській, 10 (50737).

“Возле самого оперного театра! Эта квартира классом выше, чем на Греческой, она стоит 2000 гривень в сутки”.

Коли ми пішки піднялися на 4-й поверх, виявилося, що квартира не двокімнатна, а однокімнатна. У спальні паркет зяяв дірками, навколо ліжка валялися плашки вилущеного паркету.

У коридорі стояв старий диван і вішалка для одягу – шафи ніде не було.

Вікно крихітної кухні виходило у “колодязь” між будинками. Навпроти на відстані двох метрів полущена стіна зяяла вибитими шибками...

Наближався вечір. Ось-ось діти мали привезти нам з Києва 4-річну онуку, яку ми сподівалися оздоровити в Одесі...

Михайло Вікторович залишив нам ключ від квартири і помчав за праскою і феном, яких тут чомусь не було.

«Ти віриш, що на Грецькій немає води?» - запитала я у чоловіка. – «Не вірю». Ми пішли на Грецьку.

Виявилося: вода на Грецькій є! І вчора й позавчора вода була! Я сповістила про це по телефону Михайлу Вікторовичу. «Это в других квартирах есть, а в нашей квартире нет, так как мы получаем воду от Русского театра, а там авария».

Ми пішли в театр і з’ясували, що з водою там все в порядку. І вчора теж було в порядку.

Ми знову зателефонували Михайлу Вікторовичу: “Негайно оселіть нас у квартиру, за яку ми заплатили гроші!” – “Ключи у хозяйки, она приедет через полчаса”.

Хвилин через 15 пролунав дзвінок. “Меня зовут Оля, я хочу предложить вам квартиру на улице Жуковского”. – “А вы кто?” – “Я сестра хозяйки, я ей помогаю…” – “Мы хотим поселиться в ту квартиру, за которую заплатили”. – “Но хозяйка куда-то уехала, а у меня нет ключей”. – “Найдите ее”.

Минуло ще з півгодини. Підійшов Михайло Вікторович: “Позвонили с Добово, сказали, чтобы я вас поселил в другую квартиру” - «Какое право имеет Добово распоряжаться, куда нас селить? Мы не хотим в другую» - «Но я предлагаю вам квартиру классом выше. Вы только взгляните, это займет всего 2 минуты».

Було вже по 8-й вечора, насувалася ніч, нам з онукою десь потрібно було ночувати... І ми здалися.

На Жуковського, 34 (85817) підлога була така брудна, що липла до підошов, довелося її двічі перемивати (без швабри, бо її тут не було). Під тумбочками й ліжком був шар пилу сантиметрів п’ять – схоже, їх роками ніхто не рухав. Ванну й туалет довелося не тільки мити, а й ошпарювати окропом, бо ніяких дезинфікуючих засобів у квартирі не було. Джакузі “на двох” не працювало. Колонка працювала так, що гаряча й холодна вода не змішувалися і з крана кволо струменів або окріп, або холодна вода.

Каструлі й сковорідку довелося кип’ятити з содою, а потім відшкрібати застарілий жир. Рушники смерділи грибком. Держак для рушників у ванній був поламаний і вони увесь час падали додолу. Подушки смерділи застарілим людським потом, синтетичні старі простирадла теж смерділи. На ліжку із подертого матрацу стирчав поролон.

Вікна були тільки у спальні, а вітальня й кухня – без вікон і без вентиляції, тому в квартирі було увесь час душно. У крихітній кухні було тісно навіть двом людям, тому доводилося витягати обідній столик у вітальню.

Лампочки у ванній і вітальні перегоріли й там увесь час була напівтемрява.

Коли ми повернулися додому, Dobovo.com надіслало прохання поділитися враженнями про квартиру в Одесі. Я надіслала Dobovo.com детальний відгук про маніпуляції Михайла Вікторовича і про його жахливі квартири. Це було ще 25 липня. Досі мій відгук Dobovo.com не розмістило на сайті.

Вдома я більш уважно почитала відгуки інших людей про ці квартири і виявила, що вони розміщені не в порядку надходження за датами, а – спочатку позитивні, а вже насамкінець – трохи негативних. Відгук, подібний до мого, на Dobovo.com був лише один.

Не дочекавшись, доки Dobovo.com розмістить мій відгук, я спробувала було поділитися своїми враженнями у коментарях до реклами Dobovo.com – не вийшло!   

І тепер у мене великі сумніви: чи перевіряє Dobovo.com, як насправді виглядають квартири, які воно рекламує? Чи працівники Dobovo.com “в долі” з шахраями і свідомо заманюють клієнтів у занедбані смердючі квартири? І чи існує взагалі рекламована на Dobovo.com квартира на вулиці Грецькій, 50? Чи це лише “приманка” для довірливих подорожніх?

Алла Тютюнник