Марс Гіменею не завада, або Про кохання та одруження під час війни
Костянтин та Ірина щойно побралися. Він боронить Україну на східному фронті, сьогодні приїхав до коханої на кілька днів.
Війна війною, а щастя та любов не живуть за графіком або якимись правилами…
Колись суботами у РАЦСах були “аншлаги”, а на вулицях Херсона не змовкали клаксони весільних кортежів. Дорогі авто, вишукані сукні наречених, чисельні юрби веселих гостей, море шампанського, багатогодинні фотосесії в красивих куточках нашого міста, яскраві та гучні бенкети, які закінчувалися таким же салютом. Останні роки салюти в країні, на сході якої йшла війна, були дуже недоречними, та хто ж на це зважав?
Сьогоднішні реалії: розбиті ворожими обстрілами херсонські РАЦСи, скуйовджені алеї та парки, короткі (в цілях безпеки) фотосесії наречених у небагатьох уцілілих оазах. І все це – під нескінченні сирени повітряної тривоги.
Розпис без будь-яких урочистостей. Він, як правило, у пікселі, Вона – у вишиванці або сукні, яка б підкреслювала український колорит. І все поспіхом. У більшості випадків. Кілька днів відпустки – і знову на нуль.
А зараз єдине бажання: налюбитися, надивитися, набутися одне з одним за ці кілька днів.
А як же салют? На честь молодят побратими обов’язково “відсалютують” по ворожих позиціях. Нехай Костянтин та Ірина проживуть многії літа в любові та злагоді.
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
