Собаки біля кооперативного коледжу, чесно кажучи, вже замахали. Чіповані, але зуби їм ніхто не виривав. Тому чиїсь ноги завжди в небеспеці. Через вікно постійно чую, як вони атакують перехожих, а велосипедисти для них - взагалі "делікатес".
І бачу, і по собі знаю. Люди сахаються від них, а я з ними не панькаюсь: під час атаки даю по тормозах і починаю з ними вітатися. Вони відразу ж зкоцюрблюються та ідуть геть, підібгавши хвоста. Ну прямо ведуть себе, як деякі люди. Останнього разу щось у собачих головах спрацювало не так.
Тільки но я зібрався їхати далі і повернувся до них спиною - знову спробували накинутися. А я влаштував їм таке собі алаверди - почав ганятися за ними на вєліку. Збоку це виглядало, як меленька дурість великого хлопчика.
Навіть перехожа жіночка емоційно зауважила: "Что ви дєлаєтє? Аніжєжівотниє!" А я подумав: "животниє" - це ті, хто викидає собак на вулицю, а ще ті, хто "відповідає" у даному випадку за нашу з вами безпеку, за безпеку молодих матусь, які постійно тут гуляють з маленькими дітками на самокатах і роликах.
А ще подумав, що не завадило б нашу міську владу на чолі з Володимиром Васильовичем хоча б раз на день посадити на вєліки, бажано в шортах, і запропонувати проїхатися. Далеко не треба. По проспекту Ушакова - від міської ради до вокзалу...
З любов'ю...
© Alexander Andryushchenko