Ще у вересні минулого року я повідомляв, що за моїм позовом до Кабінету міністрів Постановою Окружного адмінсуду м. Києва від 29.06.2017 (справа №826/12123/16) було визнано нечинними ті норми постанов Кабміну №365 від 08.06.2016 та №637 від від 5.11.2014, якими було встановлено Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат ВПО... та Порядок здійснення соціальних виплат...
Тобто суд першої інстанції визнав, що ці постанови уряду порушують наше право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання і сказав Гройсману та Реві: не знущайтеся над людьми.
Але, оскільки наш уряд є виконавчою дирекцією олігархічної мафії, для нього знущатися над нами, громадянами, - головний чинник поповнення бюджету.
Тому Кабмін подав апеляцію ще у жовтні минулого року.
А 07.02.2018 Київський апеляційний адмінсуд постановив ухвалу, якою ЗУПИНИВ провадження у справі на тій підставі, що у Конституційному суді лежить подання 46 народних депутатів щодо відповідності Конституції тих самих дискримінаційно-репресивних відносно нас, переселенців, нормативних актів.
Строк подачі касації до 07.03.2018, і я скористуюся цим правом. Якщо чесно, все це набридло і дорого. Але ж не потрібно опускати руки.
Ось така тягамотіна на шляху захисту конституційного права бути вільним у нашій умовно демократичній державі.
Нижче - 3 файли ухвали апеляційного суду. А четвертий - пам'ятка про прекрасне минуло. Щоб не так сумно було. Раніше комуно-комсомольці контролювали продаж туалетного паперу, а зараз їх нащадки контролюють нашу свободу і наші гроші. Що змінилося? Були інспекції робочого контролю, зараз - районні комісії з питань призначення соціальних виплат...
Цей феодалізм не лікується, його потрібно знищувати.
${gallery:737ed5363000f64d789984d70b9a53de}