Все якось намагаюсь зрозуміти, як люди, яких багато разів напарювали на виборах, обіцяючи золоті гори, молочні ріки і кришталеву чесність, знову й знову з таким непідробним ентузіазмом ведуться на ті ж прийоми й ті самі ж обіцянки, які не мають жодного шансу бути виконаними.
Ніколи.
Бо протирічать всьому - від здорового глузду до інтересів тих, хто замовляє музику.
Ну як? Де в людей цей фільтр в мізках стоїть, який не пропускає реальність до центру прийняття рішень?
Де ті нейрофізіологи і соціальні психологи, які знайдуть відповідь? Нобель гарантовано.