До нової реальності вони вже звикли. Тепер звикатимуть до ще новішої

Під час анексії Криму зустрічав купу народу, який щиро вірив,що ось-ось приїдуть бандерівці з Правим сектором і почнуть їх убивати.

Мені запам'ятався один чоловік кавказької зонішності, який розмовляв з акцентом, а коли говорив про бандерівців, які "скоро будуть тут", то аж захлинався від люті. Я розпитав його. Він виявився водієм дальнобійником, який багато їздив по Україні. Я спитав його, чи він зустрічав десь бандерівців. Він сказав, що ні,але був переконаний, що вони є і нападуть. Лише Росія могла його і Крим врятувати.

Спілкувався з чоловіком, який організовував так звану самооборону. Він був упевнений, що Україна захоче взяти Крим. Але був спокійний, адже Росія їх захистить. Вони там мало не всі активні сприймали Росію як носійку добра і справедливості. Лише кримські татари були єдиною організованою силою, яка була проти. Бо вони на власній шкурі відчули, що таке Росія у середині минулого століття, коли їх масово депортували за наказом Сталіна. 

Мої спроби з'ясувати, чому вони так переконані, що Росія їх виручить, закінчувалися з їхнього боку гаслами з телевізора. 

І ось Росія вже не лише прийшла, а навіть керченський міст побудувала. Про переслідування кримських татар, журналістів, активістів вже давно відомо. Зараза у Армянську теж вписалася у цей ряд. Бракувало лише терактів. І ось вони сталися. "Хоч каміння з неба, аби в Росії", - казали вони у період анексії. Тепер ось отримали кулі в груди або в лоба. Тепер каміння з неба можуть видатися їм ніжними квітковими пелюстками. До нової реальності вони вже звикли. Тепер звикатимуть до ще новішої. 

Співчуття родичам всіх загиблих.

Yuriy Lukanov