Білорусь нам не друг

- Подошел к погранцам беларусским, а они сказали ждите. И все вразвалочку так. Протягиваю им бабки, чтобы побыстрее, как обычно. А они: вали, мол, со своими деньгами, - почув розмову водія автобуса-громадянина Естонії з напарником.

Чекати довелося довго. Білоруський кордон проходили повільно і нестерпно. Всіх пасажирів з битком напханого автобуса, що йшов транзитом через Білорусь, без жодної зупинки, змусили з усіма речами пройти через КПП пішки. На окремій стійці ретельно перевірялися всі речі. На перехід кордону було витрачено десь біля 2 годин 40 хвилин.

Так само повільним було проходження білоруського кордону на виїзді до Литви. На щастя, хоча б тут не змусили пасажирів пхатися через КПП з усіма речами. До речі, на литовському кордоні перевірка була теж ретельною. Але по-перше, від неї не залишилося відчуття, що тебе облили помиями (так усе було швидко і достатньо чемно), а по-друге, ніхто не змушував стояти автобус більше 2 годин на порожньому кордоні, як їх білоруські колеги.

- Ничего удивительного в поведении беларусов нет, - поділився своїми міркуваннями водій у відповідь на мої запитання. - Во-первых, там на границе набрали много молодежи, которая просто ленится что-то делать, и никуда не спешит. На людей, которые пересекают границу им просто начихать. А во-вторых, у них действительно сейчас особое внимание к приезжим из Украины. Недавно в автобусе, следующем транзитом через Беларусь из Одессы у одного из пассажиров нашли наркотики. А так ищут оружие, боеприпасы - говорят, и в интернете пишут, что именно из Украины сейчас все это массово везут в Беларусь. Вот и шманают всех.

Утім, на зворотньому шляху з перетинанням кордону в рейсовому автобусі Вільнюс - Мінськ мені знов "не пощастило". Знову - вкрай повільна і сонна робота прикордонників славної Білорусі. Водій-білорус сказав, що нічого дивного в цьому нема: "Тут часто таке буває, нормальне діло".

В результаті чи то через небажання прикордонників-митників працювати спритніше, чи то через погану роботу білоруських автобусних перевізників наш автобус прибув на кінцеву станцію з запізненням в 1 годину 17 хвилин. На 7 хвилин пізніше за відбуття нічного автобусу Мінськ-Київ, на який я мав квиток. Добре, що цей автобус вирушив теж зі значним запізненням - інакше довелося б ночувати на центральному автовокзалі білоруської столиці.

Лише четверта "зустріч" з білоруськими прикордонниками видалася більш приємною. Дорогою до України ніхто не поцікавився змістом наших речей, ніхто не зволікав з нашим проїздом. Якихось 30 хвилин, і ми в Україні. Сам український кордон (КПП) був пройдений хвилин за 5.

Висновок. Якщо є можливість, намагайтесь уникати транзиту через Білорусь - одну з найнедружелюбніших - через ставлення прикордонників-митників - країн для українців (і не лише для українців, з огляду на "пригоди" на литовсько-білоруській ділянці кордону).

І, звісно, не довіряйте білоруським автобусним перевізникам. Або готуйтеся до того, що їх водії доставлять вас до пункту вашого призначення з запізненням "у якіхось" 70-80 хвилин.

Oleh Baturin