Вітаю українців з демократичним вибором президента 2019 року. Дякую президенту України Петру Порошенку за здійснені прориви, які закарбовують ім’я до історії як вдалого євроінтегратора, децентраліста та здобувача Томоса, поряд з Патріархом Філаретом.
Вибори продемонстрували, що молодь та пенсіонери активно підтримали, того хто стане президентом. Бо, молодь і пенсіонери не готові чекати. Вони не можуть відкласти на роки очікуваний добробут, який сподіваються отримати з рук гаранта прав громадян, у якому уособлюють владу.
Поразку П. Порошенка забезпечили не війна з Росією.
Війна почалася до нього і триває. Війна , на жаль, не залежить від бажань українців, які обороняються.
Поразка була забезпечена через втрату зв’язку з суспільством активних громадян із наступних щонайменше 7 причин:
- при активному втручанні у більшість внутрішніх справ – опосередкований саботаж розслідування та притягнення до відповідальності винуватців розстрілу на майдані;
- втрату підтримки волонтерів, яких через страх втратити владу й неконтрольовані фінансові потоки здатні забезпечити боєздатну армію, примусили зупинити та ослабити свою волонтерську діяльність намагаючись зарегулювати волонтерські ініціативи, одержавлюючи лідерів волонтерського руху (часом виглядало як підкуп) з одночасним підняттям тарифів, грою курсів валюти, що призводило до фінансових і матеріальних втрат, підривало моральний дух скандування центральними ЗМІ тез про те, що люди втомилися волонтери ти й надавати волонтерам підтримку;
- малий та мікро-бізнес, який, лякаючи перевірками та відміною єдиного податку, примусили легалізуватися, не зачіпаючи монополій, які разом з владою підвищували ставки, спричиняючи масові банкрутства, тих, хто взяв на себе відповідальність за себе, свої родини, нечисленних працівників, і державу у найвідповідальніші для неї моменти: майдан та війна;
- втрату громадянами, перед усім тими, хто претендував на середній клас, громадськими і благодійними організаціями, підприємцями заощаджень під час ліквідації банків, без зобов’язань компенсувати втрати, тоді як одержавлення найбільшого банку супроводжувалася неймовірною компенсацією;
- незавершену, рішучу й остаточну децентралізацію, в ході якої державні адміністрації втратили здатність управляти, і нерідко зловживати, державними фінансовими потоками, а голови райадміністрацій принизливо випрошувати в об’єднаних територіальних громад пожертви собі на зарплату. Хіба не очевидним був, і є, саботаж децентралізації великою фракцією чиновників, які дбають лише про свої власні інтереси?
- незавершену, рішучу й остаточну судову реформу, після чого судді безсоромно виправдовують відвертих злочинців і корупціонерів через що громадяни все частіше готові здійснювати самосуд;
- очевидний зв’язок з вигідними для себе олігархами та відсутність публічної реакції та рішучі дії щодо викорінення комерційних оборудок з коштами державного бюджету колом своїх довірених осіб у найголовніших державних установах й інституціях, до цього ж ряду можна віднести кволість роботи антикорупційних новоутворень.
2\3 українців не довірили владі, проголосувавши проти влади, за надію на краще.
Яке саме? – поки не знає ні хто.
Жодної гарантії немає, що новий гарант виправить помилки попередника і не наробить нових. У будь якому випадку його прихід до влади не підтримує 1\3 думаючих, консервативних українців.
Зміни у суспільстві здійснює не більшість.
Зміни творять одинаки, які проголошують цінності, здатні об’єднати націю. І які беруть на себе право діяти рішуче.
Наступна дія – заміна політичних партій у парламенті, куди також мають прийти нові лідери, здатні розбудовувати, розвивати Україну, перетворюючи її у провідну європейську державу з розвиненою демократією й економікою, що перемагає.