10 легендарних фільмів без “Оскара”

Засмучені, що ваш фаворит цього року не отримав бажану статуетку? Не треба сумувати. За історію премії “Оскар” багато культових фільмів так і не отримали нагород, хоча згодом стали класикою світового кіно. Навіть у фільмографіях деяких видатних режисерів немає жодного “Оскара”. Згадаймо 10 культових стрічок, які також не мають заслуженого “золотого чоловічка”.

1. “Малголланд Драйв” (2001, реж. Девід Лінч)

Минулого року світ втратив одного з найбільш унікальних режисерів світового кіно, і для багатьох буде сюрпризом, що Девід Лінч ніколи так і не отримав Оскар за режисуру. З його фільмографії можна виділяти кожен другий фільм, але, мабуть, жоден із них не має такого сильного культурного значення (“Твін Пікс” не рахується, бо це серіал), як “Малголланд Драйв”. Метафоричний сюрреалістичний нуар, фільм-загадка, ода і тривожне застереження про таємний бік життя в Голлівуді. Красиве і тонке кіно з фірмовим “лінчевським” гумором і персонажами-диваками, яке містить декілька максимально страшних, шокуючих сцен. “Малголланд Драйв” – це квінтесенція стилю класика кінематографічного сюрреалізму.

2. “Психо” (1960, реж. Альфред Хічкок)

Дивовижно, що режисер, який фактично винайшов жанр “трилер”, так і не отримав Оскара за жоден зі своїх безумовних шедеврів. Особливо дивно це відносно культового “Психо” – фільму, сцени з якого назавжди вплетені у колективну пам’ять кіноглядачів. Навіть люди, які ніколи не бачили фільм Хічкока, впізнають шокуючу сцену в душі з безлічі запозичень у медіа, знають таємницю Нормана Бейтса та його зловісної матінки, знають історію сумнозвісного Еда Гіна, яка надихнула авторів “Психо”. Це фільм, який у свій час зламав правила кінематографа, щоб склеїти їх знову і стати зразком для нескінченних наслідувачів. 

3. “Магнолія” (1999, реж. Пол Томас Андресон)

Тріумфатор цьогорічного “Оскара” П. Т. Андерсон не є номінантом-дебютантом, що більше, майже всі його попередні фільми отримували ті чи інші номінації. Тим більш дивно, що автор легендарної “Нафти” та віртуозних “Майстра” та “Примарної нитки” отримає Оскар за режисуру вперше. Але з усіх ігнорів кіноакадемії “Магнолія”, мабуть, є найбільш кричущим. Колись сам Андерсон сказав, що важко зняти у такому молодому віці свій найкращий фільм, і хоча він від своїх слів вже відмовлявся, “Магнолія” залишається вершиною творчості раннього, хуліганського Андерсона. Фільм – нервовий зрив, грандіозна епопея, зроблена з інтимних і тонких емоцій, живе, агресивне, шалене кіно. 

4. “Мюнхен” (2005, реж. Стівен Спілберг)

“Мюнхен”, можливо, останній справжній шедевр від абсолютного класика Голлівуду, людини, яка насправді сформувала сучасне глядацьке кіно. “Оскарівський” снобізм навряд дозволив би відзначити розважальні “Парк юрського періоду” чи трилогію про Індіану Джонса, але найбільш провокативний, сміливий і віртуозно відточений фільм Спілберга – шпигунська драма за реальними подіями – “Мюнхен” визнання дійсно заслуговувала. Особливо зараз, коли світ захоплений буремними подіями на Близькому Сході, фільм, який присвячений цій темі та розкриває її з певною неоднозначністю та глибиною, дійсно вартий перегляду.

5. “Простий план” (1998, реж. Сем Реймі)

Сем Реймі – класик розважального кіно, в якого злочинно немає жодного “Оскара”. Режисер, відомий культовими “Зловісними мерцями” і оригінальною трилогією про “Людину Павука”, у кінці 90-х спробував себе у серйозному драматичному кіно. Так народився один із кращих фільмів у кар’єрі режисера, кримінальна драма “Простий план”. Фільм про групу “хороших людей”, які знаходять у лісі літак із грошима, і як серія дурних рішень призводить до кривавої трагедії. Фільм напружений і по-чорному смішний, місцями поетичний і дійсно трагічний у фіналі. Все в найкращих традиціях Братів Коенів (про яких нижче).

6. “Великий Лебовскі” (1998, реж. Джоел та Ітан Коени)

Брати Коени отримали “Оскара” у 2007 році за фільм “Старим тут не місце”, але легендами стали задовго до цього. В арсеналі братів справжні перлини: “Фарго”, “Бартон Фінк”, “Перехрестя Міллера”, ну і, звісно, абсолютно культовий “Великий Лебовські”. Мікс чорної кримінальної комедії абсурду, нуару, сатири про “богему” Лос-Анджелесу, сповнений безсмертних цитат і пам’ятних персонажів. Фільм поєднує в собі артистизм, абсурдну комедію та філософію мудрих байкарів, що притаманні творчості братів.

7. “Олдбой” (2003, реж. Парк Чхан Вук)

Південнокорейський майстер Парк Чхан Вук – ще один геній без “Оскара”. І хоча кіно Кореї нарешті отримало визнання у 2019 році, коли “Паразити” режисера Пон Чжун Хо зібрали цілий букет “золотих чоловічків”, саме “Олдбою” світ має завдячувати популяризації кінематографа цієї країни. “Олдбой” – віртуозний, бездоганний драматичний екшн-трилер з вигадливим сюжетом, фантастичною режисурою та акторськими роботами та жорстоким, безжальним фіналом. І хто ж може забути легендарну бійку в коридорі, зняту одним планом – сцену, яку не цитував лише лінивий. Головне уникати як вогню жахливий американський ремейк.

8. “Акт вбивства” (2012, реж. Джошуа Опенхаймер)

Той факт, що в “Акта вбивства” немає “Оскара” за за найкращий документальний фільм, є дійсно дивовижним. На мою думку, цей фільм – квінтесенція соціально та історично важливого документально кіно. Цей фільм – унікальний мистецький досвід: ілюстрація історичної пам’яті про кривавий геноцид, створений руками людей, які його вчиняли, через наївне кіномистецтво, що призводить до самоусвідомлення, катарсису і навіть каяття. Це кіно, яке відчувається небезпечним.

9. “7 самураїв” (1954, реж. Акіра Куросава)

І ще один з підбірки “класичний фільм без Оскара”. “Сім самураїв” – еталон історичного, самурайського та екшн кіно. Фільм, завдяки якому існує троп “група різних дивакуватих героїв протистоїть значно сильнішому  ворогу”. Але фільм Куросави набагато більше. Брудний, суворий реалізм грандіозного фінального акту “Самураїв” багато хто намагався відтворити, але мало хто зміг. Не дивно, що підхід режисера до постановки епічних сцен вивчають у підручниках.

10. Тіні забутих предків” (1964, реж. Сергій Параджанов)

Українці весь час існування нашого незалежного кіно мріяли про “Оскар”, і нарешті отримали його у 2024 році з документальною стрічкою Мстислава Чернова “20 днів у Маріуполі”. Але з великого списку вітчизняних фільмів, які могли б заслуговувати на цю нагороду, можна виділити класику поетичного та етнічного кіно “Тіні забутих предків”. Фільм із зірковим складом українських кіномитців, включно з легендарним актором Іваном Миколайчуком та оператором Юрієм Іллєнком. Завдяки поетичній кіномові Сергія Параджанова фільм є визнаною у світі класикою, яку американська кіноакадемія свого часу не помітила.

Цей список можна продовжувати без кінця, бо “Оскар” як і всі кінонагороди, має свою повістку, свої смаки, недоліки та вподобання. Але справжнє кіно не має кордонів і завжди буде рватися за межі лекал, у які його хтось заганятиме. В кожного є особистий список з пари десятків фільмів, які несправедливо залишилися без “Оскара”, а які у вашому списку?