Полювання на wi-fi у Херсоні

З 30 травня окупанти відключили Херсон та область від українського мобільного зв’язку та інтернету. Ніхто не очікував, що за один день можна просто взяти і все вимкнути. Всі стали шукати якогось виходу.

Свою історію пошуку зв’язку, розповіла пані Наталя, жителька Херсона.

Передостанній день весни шокував. Десь у другій половині дня, почалися перебої зі зв’язком. Пам’ятаю, не змогла додзвонитися до батьків у селі. Вирішила, це тимчасово, але виявилося – надовго. Росіяни вимкнули все одним махом. Люди опинилися в інформаційному вакуумі. Усвідомлення, що ти не можеш нікому ані подзвонити, ані написати, тиснуло на психіку.

Трохи пізніше  дізналася: окупанти почали розповсюджувати фейки, мовляв, українська влада «забула» про нас та відключила зв’язок на окупованій території. Тож «асвабадітелі» розпочали масово продавати російські сімки, купувати які ніхто не квапився. Вирішили шукати зв’язок самі.

Так і розпочалися наші «ходіння» в пошуках мережі.

Наступного дня подалися в місто, на вулицю Суворова. Там зустріли знайомих,  вони, на щастя, розповіли про wi fi у кафешках. Одразу ж зрозуміли, чому біля кав'ярень купчиться стільки людей. Хтось намагався додзвонитись рідним, хтось зайти в Приват 24, а хтось читав новини.

Як ми дізналися, інтернет з’явився від місцевих провайдерів, які перейшли на російських постачальників. Але таке з’єднання дуже небезпечне, адже росіяни відстежують усі дії користувачів в інтернеті. Одразу вирішили поставити програму VPN, бо без неї українські сайти, соцмережі та деякі месенджери стали недоступні.

Пароль від інтернету можна отримати за чашку кави, а в деяких магазинчиках він висить на вхідних дверях. Як виявилося, мобільний зв’язок теж можна “впіймати”, але лише в кількох місцях. Проте телефонувати комусь в області чи в місті не вийде, – там немає зв’язку. Сигнал пробивається тільки на підконтрольну Україні територію.

Кожного дня почали виходити на полювання за wi fi, адже в нашому будинку інтернет так і не з’явився. Дякуючи сарафанному радіо, дізнавалися про нові точки доступу до інтернету. Але чим більше людей дізнавалося про такі “халявні” місця,  тим він ставав гіршим, а дзвінки часто-густо обривалися. Все ж таки знайшли “таємне” місце біля ресторану, неподалік від помешкання. Тому бігати далеко в місто вже не було потреби. Також придумали схему: виходити з рідними та знайомими на зв’язок у визначений час.

Ніколи б не подумала, що у 21 сторіччі будуть такі проблеми зі зв’язком, але вибору не маємо та з нетерпінням чекаємо на ЗСУ.