Друзі, які виїхали з окупованого Херсона, сумують за домівками та попросили надіслати їм файлом хоча б записані звуки рідного міста.
Увімкнула на мобілці диктофон і пішла по вулицях. Та й сама стала прислухатися до звуків, бо якось за повсякденною суєтою на них особливої уваги не звертала.
І спізнала справжнє потрясіння.
Те, що місто стало тихішим, було помітно з перших же днів війни: транспорту на дорогах майже немає, заводи зупинилися. Гучніше чутно крики птахів, гавкіт собак та дзижчання комах.
Але виявляється, люди на вулицях майже перестали спілкуватися. Говорять лише у справах: де і що працює, що скільки коштує. А якщо щось й обговорюють, то розмовляють ледь не пошепки.
Навіть повертаючись додому у повній маршрутці, не почула жодного діалогу…