Завершився 19-й Мандрівний Docudays UA в Херсоні та області
Ворог б’є по важливих інфраструктурних об’єктах, у наших помешканнях часто вимикають світло і немає інтернету. Але херсонці змогли приєднатися до переглядів та обговорень 19-й Мандрівного фестивалю документального кіно Docudays UA.
Одну з наших онлайн-зустрічей на платформі zoom намагалися зірвати – піддали кібератаці, зумбомбінгу. Ми навіть не підозрювали, що в цей нелегкий для країни час можуть ставатися такі провокації. Та це не завадило провести захід у межах Мандрівного фестивалю.
У межах 19-го Мандрівного Docudays UA на Херсонщині відбулося два відкритих покази в онлайн-форматі та два експертних обговорення. Адвокат громадської приймальні Благодійної організації «Фонд милосердя та здоров’я» Олександр Данилов поінформував глядачів, як правильно документувати воєнні злочини. Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини розповів, як звернутися до Європейського суду з прав людини.
Тема цьогорічного Мандрівного Docudays UA – «Надзвичайний стан» – зрозуміла та близька всім українцям. Для нас цей рік був роком спротиву, витримки та взаємодопомоги.
11 листопада 2022 року Збройні сили України звільнили правобережну частину області разом із містом Херсоном. Перед відходом росіяни знищили або пошкодили об’єкти цивільної інфраструктури – енергозабезпечення, газо- та водопостачання. Лівобережна частина області досі перебуває під окупацією.
Війна триває. Ворог продовжує обстрілювати житлові будинки вдень і вночі. Вбиває мирних людей. Всі ці злочини важливо фіксувати.
Команда громадської організації «Докудейз» запустила сайт ініціативи Архів війни. Це база відео- та аудіоматеріалів про наш збройний опір російській агресії.
«Різні організації працюють з матеріалами про воєнні злочини, цих проєктів багато, але жоден із них не може зібрати велику змістовну картину. А вона потрібна, щоб протистояти російській пропаганді та наративам у світі, щоб покарати винних, щоб зібрати потужну базу для історії, для митців, для дослідників. У нас є платформа, де ми збираємо такі матеріали. І закликаємо людей надсилати нам свої записи зі смартфонів. У всіх є такі відео, але згодом вони зникнуть, видаляться. А це важлива частинка нашої нової історії», – розповідає координаторка проєкту Марія Бучельнікова.
Мільйони людей стали жертвами та свідками злочинів. За допомогою найпростіших засобів документування, ці злочини можна зробити видимими й покарати винних. Розповісти світові, що таке життя під час війни.
«Ми створили Архів війни, щоб надати платформу для всіх, хто фіксує наслідки військової агресії та злочини російської армії. Від окремих людей до коаліцій, що займаються цим на професійному рівні. Наше завдання – допомогти зі збереженням цього в одному місці. Надійному та захищеному, – каже правозахисниця Марія Цип’ящук в інтерв’ю виданню «Шо там». – Чому це важливо? Якщо з вашими файлами щось трапиться, у них будуть внесені зміни або хтось зітре метадані – ніхто не зможе використати ці матеріали як докази воєнних злочинів. Наша команда працює над тим, щоб опрацювати ці дані, розподілити за тегами та правильно зберегти. Зрештою, кожному, хто фіксує воєнні злочини та наслідки війни, важливо знати, що для цього є захищений ресурс. І дуже важливо, що при завантаженні в Архів війни, метадані не конвертуються, тобто залишається оригінальний файл».
Співавтором Архіву може стати кожен, чий будинок пошкоджено чи розграбовано російськими окупантами, хто мусив виїхати з рідного міста через обстріли, на чиїх очах вчиняли насилля. Авторам матеріалів гарантують конфіденційність. Матеріали можна надіслати через гугл-форму, телеграм-бот або на пошту – info@ukrainewararchive.org.
Архів війни збирає матеріали про життя й побут під час війни, опір агресору, евакуацію, досвід перебування у бомбосховищах, руйнування, насилля та інші злочини російської армії на території України. А також інші фрагменти, які видаються важливими. Наприклад, гумор та меми, які створюються українці. Адже на наших очах народжуються міфи – від фермера, який знайшов у полі підбитий танк, до півника, який втримався на полиці.
Кожен матеріал проходить кілька стадій обробки. Їх завантажують на сервер та форматують, щоб можна було відтворити на різних пристроях. Дають назви й теги для каталогізації. Потім записи передають на контекстне, глибше тегування. Визначають тип воєнного злочину, якщо такий є; застосований вид зброї, якщо це можна ідентифікувати. Усе це команда Архіву війни робить вручну, передивляється, ділить на фрагменти.
Частина Архіву – це інтерв’ю з очевидцями воєнних подій. Команда шукає людей, які готові розповісти свої історії. Їхні інтерв’юери пройшли спеціальні курси, розуміють, як говорити з людьми, які пережили травму.
Архів побудований за міжнародними стандартами використання матеріалів як доказів у Міжнародному кримінальному суді. База даних захищена від несанкціонованого доступу, має кілька резервних копій за межами України.
