Засоби індивідуального захисту: чи все так очевидно?

Конституція України закріплює право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці (частина 3 стаття 43). Проте в сучасних умовах забезпечення реалізації цього права є актуальною проблемою.

Для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV–2, підпунктом 3 пункту 2 Постанови Уряду від 11.03.2020 № 211, зі змінами, внесеними Постановою Уряду від 25.03.2020 № 239, встановлено заборону з 00 год. 01 хв. 17.03.2020 до 24.04.2020 на роботу суб’єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення.

Водночас, вищевказана заборона містить винятки та дозволяє:

• торгівлю продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, ветеринарними препаратами, кормами, пестицидами та агрохімікатами, насінням і садивним матеріалом, засобами зв’язку за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів;
• провадження банківської та страхової діяльності, а також медичної практики, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів, діяльності з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, технічного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій, діяльності з ремонту комп’ютерів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, об’єктів поштового зв’язку за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів;
• торговельної діяльності та діяльності з надання послуг громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів.

Як бачимо, обов’язковою умовою, за якої дозволяється ведення дозволеної під час карантину господарської діяльності, є – забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів. Іншими словами, у разі не забезпечення персоналу засобами індивідуального захисту, господарську діяльність, навіть якщо така віднесена до дозволених під час карантину – здійснювати не можна.

Для дотримання вимог законодавства, правил карантину, потрібно мати чітке розуміння того, що є належним (достатнім) забезпеченням персоналу «засобами індивідуального захисту», а що ні. А для цього, на мою думку, законодавство має містити чіткі відповіді на питання:

– Якими саме засобами індивідуального захисту має бути забезпечений працівник? Чи достатньо для цього забезпечити працівника лише маскою (ми) на обличчя? Яким вимогам має відповідати така (і) маска (и)? Чи має працівник бути забезпечений іншими засобами індивідуального захисту, такими як захисні (гумові) рукавиці, захисний одяг (костюм), захисні окуляри, захисний щиток на обличчя і інші?

– Якщо масок на обличчя має бути декілька і їх працівнику потрібно змінювати впродовж дня, то з якою періодичністю це йому потрібно робити? І чи потрібно на підприємстві вести відповідний журнал, з метою контролю зміни масок? Чи потрібно вести такий журнал щодо зміни інших засобів індивідуального захисту?

Слід зауважити, що на даний час жодним нормативним актом не затверджено переліку засобів індивідуального захисту для працівників вищеперерахованих дозволених сфер господарської діяльності. При цьому відсутність таких засобів можна розцінювати, як адміністративне правопорушення за статтею 44-3 КУпАП.

Згідно Мінімальних вимоги безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджених Наказом Мінсоцполітики від 29.11.2018 № 1804, засіб індивідуального захисту — це всі засоби, які призначені для носіння і використання працівником з метою індивідуального захисту від одного або більше ризиків, які могли б становити загрозу безпеці та здоров’ю на роботі, а також будь-які пристосування, аксесуари чи змінні компоненти, призначені для цієї мети.

На сайті Центру громадського здоров’я МОЗ України наведено рекомендації щодо засобів індивідуального захисту для медичних працівників, що включають рекомендації по використанню масок, респіраторів, ізоляційних халатів, рукавичок, окулярів/захисних щитків для обличчя.

Також на сайті містяться рекомендації для пересічних громадян щодо використання захисних масок в місцях великого скупчення людей, миття рук з милом та використання спиртових антисептиків, необхідності дотримання дистанції при спілкуванні.

На сайті МОЗ України розміщено інформаційну довідку щодо Державних стандартів України, які регулюють вимоги до засобів індивідуального захисту , в якій наведено витяги із відповідних Державних стандартів з метою інформування медичної спільноти, суб’єктів господарювання та громадян. Зокрема, в цій інформаційній довідці зібрано вимоги до водонепроникних лабораторних костюмів, респіраторів N95/FFP2, респіраторів класу захисту не нижче FFP2, рукавичок неопудрених з нітрилу, рукавичок медичних нестерильних неталькованих нітрилових, халатів ізоляційних медичних одноразових, захисних щитків або захисних окулярів та масок медичних (хірургічних).

Проте, залишається незрозумілим, який обсяг із вище перерахованих засобів індивідуального захисту на робочому місці слід використовувати, наприклад, працівникам торгівлі, поштового зв’язку, банківської сфери, для забезпечення права кожного на належні, безпечні та здорові умови праці, гарантованого Основним законом України.

При цьому, на сайті Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) у рекомендаціях по раціональному використанню засобів індивідуального захисту проти коронавірусної інфекції від 19.03.2020 зазначено, що для осіб без симптомів, носіння маски будь-якого типу не рекомендується; носіння медичного маски без потреби може спричинити непотрібні витрати, створити помилкове почуття безпеки, яке може призвести до нехтування іншими важливими профілактичними заходами.

Перелік засобів індивідуального захисту для працівників дозволених видів господарської діяльності має бути якнайшвидше врегульований відповідними нормативними актами, оскільки відсутність чітких вимог або рекомендацій, з одного боку, може підвищити ризик поширення інфекції, а з іншого боку, призвести до безпідставного притягнення до відповідальності керівників та/або працівників суб’єктів господарювання за не використання тих чи інших засобів індивідуального захисту у роботі під час карантину (наприклад, захисних халатів чи окулярів).

Так, наприклад, нещодавно Васильківський районний суд Дніпропетровської області розглядав подібну справу. Як слідує з рішення суду, працівником поліції щодо працівниці продовольчого магазину було складено протокол за порушення правил карантину, оскільки вона працювала в захисній масці на обличчі, але без рукавичок (оскільки даний засіб захисту був відсутній у продажу в аптеках селища). Цю конкретну справу суддя, який її розглядав, закрив у зв`язку з малозначністю скоєного правопорушення, а продавщицю звільнив від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Цей випадок служить підтвердженням того, що не чітке законодавче регулювання цього питання може слугувати джерелом неприємностей для бізнесу, а також для пересічних людей, у випадку якщо буде посилено заходи карантину і людям буде дозволено вихід на вулицю з умовою «забезпечення себе засобами індивідуального захисту».