Як “прописка” порушує права дітей

В умовах децентралізації територіальні громади почали встановлювати пільги для жителів лише своєї території, але водночас вони ігнорують права дітей з інших громад. Правозахисники пов’язують порушення прав дітей з чинним інститутом реєстрації місця проживання і вважають, що час його реформувати. 

Офіс Уповноваженого Верховної Ради з прав людини отримує дедалі більше звернень, які пов’язані з узалежненням отримання державних послуг від місця реєстрації. Вони стосуються, зокрема, зарахування в чергу до дошкільних навчальних закладів лише тих дітей, які зареєстровані на їхній території, пільг на харчування та транспортних послуг. 

За словами представниці Омбудсмана з дотримання прав дитини та сім’ї Аксани Філіпішиної, доходить навіть до того, що громади вимагають компенсації за перебування в дошкільних закладах дітей з інших громад і за автобус, який довозить їх до дитсадків та шкіл.  

Співголова ВГО "Служба захисту дітей" Людмила Волинець погоджується, що практика виштовхування дітей із закладів, якщо ті зареєстровані за межами територіальної громади, дійсно існує. 

Водночас вона занепокоєна тим, що Міністерство соціальної політики продукує документи, які соціальну допомогу прив’язують до реєстрації місця проживання. Вона називає таку тенденцію небезпечною, адже якщо кризові родини або сім’ї, які перебувають у скруті, не зареєстровані, то вони не мають права звернутися по соціальну допомогу.

Економія на дітях

Особливо гостро з дитячими садочками та школами питання стоїть, зокрема, у столиці, її містах-супутниках, Тернополі та Самборі (Львівщина). Народна депутатка від БПП Ірина Суслова каже, що в Боярці в перших класах може бути по 50 дітей, у Бучі діти навчаються і в учительській, і в коридорах. Там через перенавантаження є свій список дзвінків для першого, другого та третього класів. На Харківському масиві Києва середня наповненість шкільних класів сягає 42 учнів за норми у 30 людей.

За словами заступника міністра освіти й науки Вадима Терентія, у Тернополі були судові позови з боку батьків, а в Києві відбулися публічні дискусії між міським головою та міністром освіти і науки України. Через це позиція міської влади пом’якшилась, і вона розширила перелік тих, хто має право користуватися послугами дошкільних навчальних закладів Києва. Але проблеми з прийманням дітей до таких закладів триватимуть і надалі, переконаний Вадим Терентій. Не знаходячи належного фінансового ресурсу, місцеві громади будуть економити на дітях.

Аби в перспективі припинити порушення прав дітей внутрішніх мігрантів, народні депутати зареєстрували у Верховній Раді законопроект №9118. Цей документ пропонує механізм обов’язкового врахування під час проектування та будівництва житлових комплексів необхідної кількості об’єктів громадського обслуговування соціальної сфери. 

Також інститут реєстрації місця проживання для дітей з тимчасово окупованих територій створює бар’єри  в отриманні ID-картки. На підконтрольній Україні території їм треба отримувати довідку внутрішньо переміщеної особи і доводити службовцям місце фактичного проживання.

Серед інших державних послуг, які прив’язані до місця реєстрації, – надання субсидії. Аксана Філіпішина розповіла історію заявниці, яка звернулася до офісу Омбудсмана. Жінка повідомила, що у квартирі зареєстровані чотири людини: сама заявниця, її донька, колишній зять та їхня дитина. Родині відмовили в субсидії через те, що колишній зять, який зареєстрований у квартирі, має заборгованість зі сплати аліментів тій же дитині.

Експерти також вказують, що в Україні досі є можливість зловживань з іпотеками. Батьки спеціально знімають дітей з реєстрації, беруть кредит, а потім реєструють неповнолітню дитину знову в помешканні. Для реєстрації неповнолітніх документів про власність не потрібно. Достатньо лишень паспорта, де буде вказано, що один із батьків прописаний у житлі. Надалі суди не можуть зняти неповнолітніх з реєстрації в цьому помешканні.  

Стереотипи про власність

Окрім того, через чинну систему реєстрації місця проживання орендодавці не хочуть ані реєструвати дитину в помешканні, ані укладати договір оренди з її родиною.

У квітні партнерський консорціум із Центру прав людини ZMINA, Аналітичного центру CEDOS та Українського незалежного центру політичних досліджень оприлюднив результати соціологічного дослідження "Громадяни України, що живуть не за місцем реєстрації: їхня кількість та проблеми". Воно виявило стереотипи українців, які пов’язані з реєстрацією місця проживання. 

Так, до прикладу, 95% опитаних респондентів відповіли, що не зареєстрували б орендарів у своїй власності, оскільки побоюються, що вони можуть заволодіти житлом, якщо їх там зареєструвати. Експерти наголошують, що це не відповідає дійсності та законодавству. Ще один аргумент, який засвідчує міф про зв’язок реєстрації із правом власності, – відповіді самих орендарів. 75% мешканців міст заявили, що, хоч вони проживають не за місцем реєстрації, вони б не хотіли зніматись із зареєстрованого житла.

Адвокаційна менеджерка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова переконана, що, навіть якщо сьогодні-завтра напрацюють ідеальний законопроект, який врахує всі аспекти державного управління, кількість тих, хто реєструє місце проживання, все одно буде низькою.

Також Альона Луньова вважає важливим обговорити проблеми, що негативно впливають на реалізацію прав і свобод громадян, та які мають бути зміни, аби виправити недоліки.