Як порушують цифрові права українців
За п’ять місяців 2019 року експерти громадської організації “Правозахисна платформа з прав людини” зафіксували понад 70 порушень цифрових прав українців, серед яких 25 – це порушення загального характеру, а 46 – індивідуального.
Про такі підсумки моніторингу повідомили сьогодні медіаюристи організації Олександр Бурмагін та Людмила Опришко на брифінгу в Українському кризовому медіацентрі, передає кореспондентка видання ZMINA.
Фахівці насамперед пояснили, що цифрові права, які вони досліджували, – це права людини в онлайн-середовищі, що охоплюють право на доступ до інтернету, право на свободу висловлювання, право на захист приватності та інші права людини, реалізація яких відбувається за допомогою цифрових технологій.
Моніторинг порушень цих прав проводили з травня до вересня 2019 року.
“Це дослідження – інструмент для відстеження порушень з метою встановлення причин та пошуку шляхів, як покращувати ситуацію. З часом усе більше сфер життя будуть переходити в онлайн, тому важливість дотримання прав людини в цифровій сфері тільки зростатиме”, – каже Олександр Бурмагін.
Згідно з моніторингом, із 25 порушень цифрових прав загального характеру шість стосуються обмеження доступу до інтернету.
Тут насамперед ідеться про блокування 240 вебресурсів на підставі указів президента Петра Порошенка від 15 травня 2017 року та 14 травня 2018 року. Термін блокування становить три роки.
Коаліція “За вільний інтернет” проводила юридичний аналіз указів і дійшла висновку, що вони суттєво порушують стандарти прав людини. Зокрема, практика блокування сотень вебсайтів у спосіб, застосований владою, не відповідає критерію “передбачено законом” у розумінні міжнародно-правових договорів та практики Європейського суду з прав людини, а також таке блокування не відповідає критерію “необхідності в демократичному суспільстві”, є непропорційним визначеній законній меті.
“Таке блокування не відповідає також українському законодавству. Адже воно впливає на права громадян, тому в таких випадках мав би бути відповідний закон. Як громадяни України, ми розуміємо проблему, але вважаємо, що вона має вирішуватися у передбачений законом спосіб”, – зазначила Людмила Опришко.
Ще один випадок щодо згаданих категорій порушень – це ухвали двох судів про блокування 18 українських сайтів. Суд наклав арешт на майнові права інтелектуальної власності, які начебто виникають у користувачів сайтів, що заходять в інтернет.
“Це абсолютно незаконна правова конструкція. Такі майнові права є лише в тих, хто створив сайт, особи, якій передані ці права за письмовим договором, і тих, хто може успадкувати ці права. Проте слідчі почали систематично використовувати цю підставу для блокування вебресурсів”, – зауважила медіаюристка.
Медіаюристи, які захищають у суді права одного із заблокованих сайтів enigma.ua, розказали, що апеляційний розгляд справи систематично відкладається: протягом чотирьох судових засідань справу так і не почали розглядати. Весь цей час сайти не можуть нормально працювати, поширювати інформацію і стрімко втрачають свою аудиторію. Тож таке тривале блокування може призвести і до знищення сайту.
За словами Бурмагіна, кейс enigma.ua вже зацікавив Раду Європи як прецедент, на який українська влада має звернути увагу.
Ще 19 зафіксованих порушень цифрових прав загального характеру були пов’язані з виборчим процесом. Більшість із них – це публікація у фейсбуці фото заповненого бюлетеня в час, коли голосування на виборчих дільницях ще тривало.
Також увійшли до моніторингу два випадки створення фейкових сторінок та акаунтів, зокрема фейкової сторінки Київського міжнародного інституту соціології та фейкової сторінки одного з кандидатів у народні депутати.
“Запобіжниками від таких випадків може бути швидка реакція правоохоронних органів і судів. Але можливі і певні зміни до закону про вибори. Зараз жодних норм, які регулювали б поширення в інтернеті передвиборчої агітації, немає”, – коментує Людмила Опришко.
Із 46 порушень цифрових прав індивідуального характеру 36 стосувалися права на свободу слова і вираження поглядів, а 10 – права на приватне життя та захист даних у цифровому середовищі.
Найбільш серйозне порушення – це напад на журналіста і відеоблогера Вадима Комарова, внаслідок якого він помер.
Також увійшли до моніторингу п’ять нападів на журналістів онлайн-видань або блогерів без фатальних наслідків, два випадки поширення фейкових новин через злам сайтів або створення сайтів зі схожою стилістикою, 13 випадків атак на сайти та інші інтернет-ресурси (блокування, спам-розсилання вірусних файлів), два випадки обшуків, вилучення техніки, допитів працівників редакцій.
Експерти окремо звернули увагу на випадок, коли суд зобов’язав видалити з вебсайту достовірну інформацію про публічну особу без обґрунтування нагальної потреби. Йдеться про позов Миколи Мартиненка проти Центру протидії корупції через оприлюднення інформації про кримінальні провадження, у яких він фігурує.
“Річ у тому, що Микола Мартиненко не ставив питання про визнання інформації недостовірною, а лише про захист імені. Суд не звертав уваги, чи є суспільний інтерес до цієї інформації, і не намагався збалансувати право на поширення інформації і захист приватності. ЦПК оскаржує це рішення, останнє слово за Верховним Судом. Але це дуже небезпечний прецедент, і ця справа потребує особливої уваги з боку громадськості”, – наголосила Людмила Опришко.
Автори дослідження також виявили 28 потенційних загроз для свободи слова та права на приватність в інтернеті в Україні.
Зокрема, йдеться про продаж баз даних громадян з повними іменами, ідентифікаційними кодами та місцем реєстрації; шахрайство в інтернеті за допомогою отримання банківських персональних даних користувачів; збір і поширення оператором мобільного зв’язку конфіденційної інформації про абонентів; злам персональної сторінки у фейсбуці; непропорційне втручання в таємницю листування та кореспонденції в межах розслідувань.
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
-preview.webp)
