Як покарати воєнних злочинців та відшкодувати втрати, або Корисні поради юриста Олександра Данилова постраждалим внаслідок російської агресії

Що робити, якщо ви стали жертвою або свідком воєнних злочинів? Куди звертатись, якщо треба передати інформацію про злочини? Як можна задокументувати злочини, скоєні російськими військовими проти цивільного населення? Як повідомити про злочини з окупованої території? Врешті-решт, чому постраждалим внаслідок російської агресії не варто замовчувати ці злочини?

Відповіді на ці та багато інших питань дає юрист і адвокат громадської приймальні  благодійної організації "Фонд милосердя та здоров'я" Олександр Данилов. Він  працює у проєкті Української Гельсінської спілки з прав людини та документує воєнні злочини у рамках ініціативи громадських організацій "Трибунал для Путіна". І перш ніж перейти до конкретних питань, пан Олександр трохи розповів про історію створення ініціативи, її досвід і механізми роботи.

Ініціатива “Трибунал для Путіна” є результатом спільної праці багатьох громадських організацій. До них, в тому числі, входять Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, БО “Фонд милосердя та здоров’я” й ще чимало громадських організацій. З’явилася вона після 24 лютого, як відповідь на початок активних бойових дій, з розумінням того, що воєнні злочини необхідно фіксувати для подальшого передання до міжнародних інстанцій. Ця коаліція діє на території всієї України, за кожним з регіонів закріплені координатор і команда документаторів. Докази збирають по кожній області, в тому числі й з окупованих територій.

Чи відрізняється робота на вільних та окупованих територіях?

Механізми збору інформації принципово відрізняються в різних регіонах. На неокупованій території робота ведеться переважно за двома напрямками. Перший —  огляд і фіксація місць ракетних обстрілів, до яких наші колеги мають фізичний доступ. Другий — робота з внутрішньо переміщеними особами. Вони розповідають і надають докази про злочини російських військових на території України.

Якщо ми говоримо про території окуповані, у тому числі про Херсонську область, якою я опікуюся, то тут ситуація важча, бо наші можливості обмежені. Документування  проводимо як з відкритих джерел (засобів масової інформації, різноманітних телеграм-каналів і груп, Фейсбук-груп населених пунктів, сіл, міст області, офіційних повідомлень правоохоронних органів), так і з безпосередніх звернень до нас мешканців Херсонщини, які надають фотовідеодокази тих чи інших злочинів, зі спілкування (фізичного або дистанційного) з  херсонцями, що перебувають на неокупованій території. На жаль, є дуже мало звільнених населених пунктів, де ми можемо очно оглянути ті чи інші руйнування. Але це та робота, яка на нас чекає попереду після звільнення й деокупації Херсонщини. Ми розуміємо: зараз неможливо на 100% виявити та зафіксувати всі злочини, але намагаємось зробити якнайбільше.

Скільки зараз епізодів у вашій базі — і по Україні, і по Херсонщині?

На сьогодні – майже 13 тисяч епізодів по Україні, зафіксованих і внесених у відповідну базу, і вона постійно оновлюється. Щодо Херсонської області, мною виявлено та ідентифіковано десь 1200 епізодів. Епізод — це якийсь конкретний об’єкт, що зазнав ушкодження, або, якщо ми говоримо про людей, то це загибель, поранення, викрадення, порушення прав тощо.

Як саме відбувається документування злочинів?

Основні механізми — це фото-, відеофіксація, опитування місцевих мешканців. Збереження аудіо- і відеоматеріалів, які надають люди. Інформацію з відкритих джерел  ми зберігаємо,  завантажуючи фото, відео, скриншоти сторінок соцмереж.  Якщо ця інформація зникне з відкритих джерел, то у нас вона зберігатиметься і ми зможемо нею оперувати надалі.

Які саме злочини  фіксуєте? Які з них найрозповсюдженіші?

Переважна більшість —  руйнування, знищення, пошкодження майна, найчастіше — житлових приміщень. На сьогодні в Херсонській області нами встановлено знищення понад 1800 будинків. Ця цифра більша, ніж кількість епізодів, бо іноді в одному епізоді ми можемо зафіксувати, наприклад, 5-6 будинків, пошкоджених або знищених внаслідок одного удару. Є випадки, коли ми не можемо конкретно ідентифікувати адресу, коли немає доступу до місця злочину, а інформацію отримали з відкритих джерел. Тому іноді об’єднуємо декілька будинків в один конкретний епізод. Але хочу звернути увагу, що таких зруйнованих і пошкоджених об’єктів набагато більше. Адже  є села, до яких зараз немає доступу — це Олександрівка Білозерського району, там точаться бойові дії, Осокорівка, Трудолюбівка на кордоні з Дніпропетровською областю, Високопілля, яке просто знищується, і багато інших. Коли їх звільнять,  таких випадків, на жаль, буде на порядок більше.

Інший комплекс — коли об’єктом злочинів є людина. Тут ми говоримо про загибель людей, поранення, випадки зникнення, незаконного позбавлення волі, зґвалтувань, катувань. Херсонщину від загальної картини в Україні відрізняє те, що багато людей були викрадені, зникли, або незаконно тимчасово позбавлені волі. На даний час встановлено майже 450 осіб, близько 300 – затримали чи викрали, і тривалий час ми не знаємо, де вони перебувають і що з ними. Окремо варто звернути увагу на викрадення та переміщення у невідомому напрямку 58 дітей-сиріт.

Серед воєнних злочинів можна назвати й екологічні катастрофи, випалювання екологічних парків, застосування зброї невибіркової дії (касетних, фосфорних боєприпасів), проведення росіянами операцій під прапором Збройних сил України, використання людей як живий щит, розграбування міста, що в Херсоні відбувається системно, і примушування до роботи наших полонених. На жаль, перелік злочинів росіян дуже великий.

Чи стосуються злочини, факти про які ви збираєте, лише цивільних, чи до нього потрапляють і злочини проти військових?

Переважно ми говоримо про цивільних осіб і цивільні об’єкти, які підпадають під дію  Римського статуту. Якщо мова йде про військових, то це випадки, коли в нас є підтверджена інформація, що вони перебувають в полоні й піддаються катуванню або перебувають у місцях, не передбачених для утримання людей, які порушують міжнародні норми щодо умов тримання полонених.

Проти яких категорій людей росіяни вчиняють найбільше злочинів?

До 20% всіх викрадених ми змогли ідентифікувати як учасників АТО. Трошки менше 20% — активісти, волонтери, учасники проукраїнських мітингів, що мали місце в Херсоні, у районних центрах, у населених пунктах. Приблизно 10% — керівники органів місцевого самоврядування й депутати різних рівнів. Трохи менше 8% — кримські татари, багато яких після окупації Криму переїхало до Генічеського району, зараз там проводяться масові чистки, затримання. Мета викрадень — примусити виїхати на неокуповану територію тих, хто не хоче співпрацювати з росією, або залякати й зламати, щоб вони перейшли на бік тимчасової окупаційної влади. Також було багато випадків тиску на педагогів, особливо в травні й в червні, щоб перевести школи й виші на окупаційні рейки.

Майже половину тих людей, які зникли, викрали з дому. Це говорить про системність, окупанти знають адреси, приходять за конкретною  людиною. Відсотків 15 — це затримання на блок-постах за списками. У приблизно 10% насильницьких зникнень, це десь 40 епізодів, ми, на жаль, не змогли ідентифікувати обставини, будемо робити вже після деокупації.

У випадках незаконного позбавлення волі (це короткочасне затримання до 2 тижнів) немає якогось яскраво визначеного суб’єкта. Там і представники органів місцевого самоврядування, і активісти, і учасники АТО, і правоохоронці — всіх потрошку. І переважна більшість, менше половини, були затримані на вулиці. Це якісь випадкові перевірки, випадкові факти, або щось у телефоні виявили або, можливо, і по списках. Все це, на мою думку, є спланована і, на жаль, вже відпрацьована на Донбасі схема боротьби з проукраїнською частиною населення.

Які з документованих вами історій вразили найбільше?

Їх дуже багато. Всі бачили історію дівчинки, яка полюбляла грати з хлопцями в футбол і втратила ногу — вона є однією з щонайменше 200 людей, факти поранення яких ми виявили. Її життя вже змінилося. Дітей шкода найбільше — і мені особисто і, мабуть, будь-якій нормальній людині.

Це історії спілкування з тими, хто пройшов катівні. Дуже показова історія хлопця, який ходив на мітинги і якого вистежили й викрали вже після мітингу, коли він йшов додому — заштовхали в мікроавтобус, натягли мішок, пом’яли йому боки, хоча він не опирався. Він пробув у полоні майже 2 місяці, на даний час вже лікується на неокупованій території. Коли спілкувалися, він розказував, що це дуже страшно, коли тебе допитують — а це відбувається системно, із застосуванням психологічного насилля, погроз щодо розправи над близькими людьми, фізичного насилля, катування. І ти чуєш, що у сусідніх приміщеннях відбувається те ж саме. Ти вважаєш, що можеш якось вистояти й щось не розповісти, насправді вони вміють, вони навчені ламати людей — настільки відпрацьовані механізми катувань. Вони вважають, що ти щось розповісиш, а насправді розповідати нема про що. “Ну що я можу повідомити? Що я мешканець Херсона, що я люблю Україну, що я хочу жити в Україні чи проти того, що вони прийшли? Але вони вимагають сказати, коли ти став бандерівцем і націоналістом, яка ідеологія, адреси й телефони інших учасників якихось націоналістичних угруповань”. Іноді, каже, здається, що вони не вірять, що люди отак можуть виходити й відстоювати свої інтереси, що насправді це їх шокує.

Хлопців шкода, яких катують. Ну якщо він військовий, за що його катуєте? Це насправді найбільше обурює і викликає розпач.

Коли вони викрадають священників і катують їх, а потім розповідають, що Бога немає — як у випадку з Чудиновичем. Це просто жахіття. Викрадення і вбивство працівника ДСНС в Скадовську в червні, коли він приїздить з'ясувати інформацію щодо пожежі — його викрадають, катують декілька годин і викидають. До нас зверталися родичі членів ТРО, яких викрали. Людина була членом ТРО, потім стала волонтером, годує людей, допомагає в окупації, бо окупаційна влада нічого не робить для людей. Їх викрадають, катують, вони помирають.

Та найстрашніше — росіяни отримують задоволення від того, що роблять. Катування струмом, каліцтво суглобів — про це розповідають хлопці, з якими я спілкувався. Це утримування в нелюдських умовах поранених, катованих. Це випадки, коли чоловіка забирають, а з російськими військовими залишаються дружина з дитиною. І його мучать нестерпні питання. Категорія зґвалтувань взагалі дуже тяжко фіксується, на даний час у нас 4 таких епізоди, але розуміємо, що їх набагато більше.

Важко бачити розпач бабусь, дідусів, які все життя вклали в якийсь свій будиночок... Спілкувався з дідусем з Олександрівки, у нього знищили будинок, він плаче, він розуміє, що вже не має можливостей, фінансів, часу (йому сімдесят з гаком років) на те, щоб відбудувати. Таких людей дуже шкода. Ці моменти найжахливіші.

Якою буде подальша доля зібраної вами документації?

Якщо говоримо про трибунал, то сьогодні ми збираємо докази. Якщо говоримо про персональні скарги конкретної людини через загибель того чи іншого родича або через пошкодження майна, то ми працюємо над шляхом, який людина повинна пройти для звернення до Європейського суду з прав людини — це ініціювання і запуск якихось механізмів національного захисту — хоча б звернення до правоохоронних органів за тим чи іншим фактом, і ми готуємо їх, допомагаємо людям подавати такі заяви.

Чи може будь-яка людина звернутися до вас зі своєю історією, щоб ви її задокументували? Як це зробити?

По-перше, можна заповнити гугл-форму, яка діє на території всієї України, у тому числі й для Херсонської області. Треба надати невеликий обсяг інформації про себе, коротко про той злочин, що стався, і якісь докази, якщо вони у вас є. Звичайно, дуже будемо раді, якщо маєте фото, відео подій, свідками яких ви були. Там є телефони наших колег Харківської правозахисної групи, які консультують з технічних питань. Заповнивши цю гугл-форму, надсилаєте її — і можете бути впевнені: ця інформація 100% буде задокументована і занесена в базу.

Також на сайті Української Гельсінської спілки з прав людини є великий перелік приймалень по всій Україні  можна звернутися до них. Тут система працює за таким принципом: де стався злочин, до тієї приймальні ви й звертаєтеся. Якщо ви херсонець, який перебуває у Вінниці чи в Житомирі, шукайте дані херсонської приймальні, якщо ви з Маріуполя — вам потрібна приймальня Донецької області. Але якщо вам все ж зручніше звернутись за місцем вашого перебування – звертайтеся, колеги надалі обмінюються інформацією.

Якщо ми говоримо про Херсонську область — звертатися можна напряму до мене через електронну пошту [email protected] або мобільний телефон +38 066 94 56 560, на якому встановлено багато месенджерів, необхідних для спілкування (Signal, Viber, WhatsApp, Telegram).

Ми консультуємо з різноманітних правових питань, не тільки задокументуємо вашу інформацію, а й допоможемо підготувати заяви до правоохоронних органів з цього питання. Це дуже важливо і з точки зору потенційного звернення за захистом до міжнародних інстанцій, так і з точки зору фіксування злочину для подальшого відшкодування з боку держави. Бо ми всі розуміємо, що війна закінчиться, перемога буде за нами, і ми прийдемо до того питання, що треба відбудовувати країну. На цьому етапі важлива історія кожної особи, в якої, наприклад, зруйнований будинок. Якщо ви зазначили факт втрати майна в Дії, це добре, але недостатньо. Ви повинні в будь-якому випадку звернутися до правоохоронних органів і зафіксувати склад злочину, надалі це буде одним з доказів (окрім відео, фото, показів свідків) того, що саме ви стали жертвою, у вас є підстави для відшкодування. Це важливо.

Чи може людина звернутися до вас анонімно (наприклад, у випадках злочинів, на сексуальному ґрунті)?

Так, може, але тоді вужчі можливості допомоги. Якщо йдеться про психологічну, правову, консультативну допомогу — так, ми можемо їх надати й гарантувати анонімність. Якщо мета — внести в реєстр і порушити кримінальне провадження, то або ми, або безпосередньо особа повинні відкрити ці дані.

Що робити людям з окупованої території, якщо вони не мають зв’язку?

Найкраще, коли є можливість зафіксувати злочин і передати дані нам.

Якщо немає інтернету, але є телефон з камерою, то зафіксувати: зробити аудіо показів свідків, фото, відеофіксацію. Краще зробити оглядове відео або фото кожної кімнати, загальне фото. Якщо є можливість, прив’язатися до якихось будівель поряд, наприклад, якийсь магазин поряд, щоб ми розуміли, де це. Якщо є якась табличка з адресою —  дуже добре. Тобто, максимально деталізовано зафіксуйте все.

Якщо є частини якихось снарядів, і зняти їх буде безпечно для вас (вони вже вибухнули й не загрожують або можна відійти на безпечну відстань), зафіксуйте, це важливо. Є один склад злочину — знищення і пошкодження майна, напад на цивільний об’єкт, а є інший склад злочину — використання невибіркових засобів ураження (касетні, фосфорні снаряди) — це склад злочину, більш тяжкий.

Якщо у вас немає телефону, попросіть когось це зробити, візьміть його контакти, потім з ним зв’яжетесь.

Якщо у вас немає взагалі чим зафіксувати, найменше, що можете зробити — записати на аркуші паперу, коли це сталося, хто був свідком, хто бачив цей будинок, хто бачив викрадення чи затримання людини — ім’я та прізвище, адреса, телефон. Це для того, щоб коли настане час розслідувати ці кримінальні впровадження, була можливість опитати цих свідків як додатковий доказ, що такі злочини мали місце.

Якщо говоримо про ДТП, що періодично відбувається в Херсоні з російськими військовими, зробити фото, зафіксувати або максимально описати: де трапилося, якщо немає можливості зробити фото. Прийде час — або звільнять вас, або ви зможете виїхати на неокуповану територію, і у вас буде можливість звернутися до нас, як це робить багато людей. Але є і ті, що звертаються до нас безпосередньо з окупованої території.

Чи співпрацюєте з журналістами? Чи є приклади роботи з іноземними ЗМІ, які цікавляться тим, що відбувається в Україні?

Керівництво та спікери організацій-співзасновників регулярно дають у ЗМІ інтерв’ю, публікують звіти на сайтах цих організацій, наші документатори й регіональні координатори системно працюють з регіональними ЗМІ й в контексті інформації, що ми зібрали, і у зворотному шляху, коли ЗМІ надають певну інформацію нам з тих чи інших фактів. Щодо зацікавленості з боку іноземних ЗМІ, то вона також є. Переважно їх цікавлять якісь узагальнення, ситуація стосовно того, як живеться цивільним людям, як себе поводять росіяни, і історії тих чи інших осіб, що стали або жертвами, або свідками злочинів. У червні я  давав інтерв’ю двом італійським ЗМІ. Тобто, робота ведеться системно, звичайно, намагаємось, щоб було краще.

Ви робите важливу справу, чи потрібна вам самим якась допомога?

Насправді найголовніша допомога – це телефонувати, писати, надавати докази й сприяти тому, щоб ми могли охопити та зафіксувати якнайбільшу кількість таких злочинів. Найголовніше — активність людей. Коли люди втратили все, втратили близьких, вони в переважній більшості не дуже охоче розповідають, надають якісь документи, фото, відео, але це важливо. Вони вважають, що то не дуже на щось вплине. Вплине — і для вас, і для країни, і для притягнення до відповідальності злочинців. Оце найголовніше, чим кожен з нас може допомогти.

Як ви думаєте, в результаті вашої роботи злочинці отримають кару за свої дії?

Ми намагаємось зробити все можливе, щоб так сталося. На жаль, це не буде кожен військовий рф, який вчиняв ці злочини, але ми будемо намагатися, щоб, окрім керівників, до відповідальності були притягнені й виконавці нижчої ланки. Наше завдання — зібрати інформацію та зафіксувати злочини для подальшої передачі їх до міжнародних інстанцій. Яким буде формат цих судових процесів, поки конкретно невідомо. Зараз Українська Гельсінська спілка з прав людини підтримує ініціативу Міністерства цифрової трансформації для звернення до Європейського суду з прав людини — це один із механізмів. Є безпосереднє звернення до Комітету ООН — це інший механізм. Сам формат трибуналу над Путіним —  питання часу, завдання на майбутнє, але коли цей формат буде визначено, власне, тоді й буде можливість надати ці документи конкретно для того трибуналу.

Але й маємо інше завдання —  захистити інтереси тих, хто став жертвами, щоб вони, наскільки це можливо, отримали якусь психологічну, моральну, фінансову компенсацію. Кожен постраждалий має таку можливість. Тому звертайтеся, будь ласка, це потрібно і вам, конкретному громадянину, і державі для того, щоб притягнути до відповідальності всіх, хто винен у цій війні.