Як підірвали херсонську телевежу
Увечері 10 листопада в Херсоні підірвали телевізійну вежу. Полум’я від вибуху злетіло на висоту п’ятиповерхівки. У будинках уздовж вулиці Університетської в районі парку повибивало скло.
Ми з другом якраз йшли по Університетській вздовж парку до центру міста, – згадує про ту подію пан Ігор*. – Росіян тут вже два чи три дні не було. Хоча проїжджали іноді їхні військові машини, але групами орки не вешталися. Тож ми вирішили трохи прогулятися. Осінь така гарна стояла, листя – різноколірне... А коли почало сутеніти, зазбиралися додому. Було 18.30. Вежа горіла вогнями десь на дві третини, а верхівка ховалася в темряві. І щойно ми на неї глянули, як шарахнуло! І малинове світло знизу вежі бурхнуло. Не згори, як після прильоту ракети чи снаряда, а саме знизу. І так яскраво, що навіть верхівку вежі висвітило. За мить в обличчя вдарила гаряча туга хвиля. З переляку я стрибнув за маленьку деревину, впав на землю, прикрив голову руками, втиснувся обличчям в опале листя. Земля здригнулася, наче важка платформа десь поряд гепнулася і почувся звук такий, як порожні труби падають. Багато труб, одна на одну сипалися, звучали голосно й часто: бум, бум, дзинь, дзелень... І сигналізація на машинах завила. Це все сталося буквально за кілька секунд. Я ще встиг допетрати, що тоненька деревина – слабке укриття, і вужем доповз до іншого дерева, товстішого. Я ще ніколи так швидко не пересувався й не молився так завзято. Коли стихло, згадав про товариша. Покликав – мовчить. Злякався, може, вбило. Кличу, кличу, навкарачки навколо шукаю. Потім чую шерех у кущах – він виповзає. Шок такий був! Потім згадували, сміялися – як кущі могли його захистити? Та й моя деревина була така тоненька, це як за швабру сховатися. То я потім переповз за платан. А тоді здоровий глузд не працював, ховалися інстинктивно. Враження було таке, що вибух стався не за пів кілометра, а зовсім поруч, біля нас... Коли оговталися, обтрусилися від трави та листя, знову глянули в бік вежі. Там, де вона щойно світилася, була вже суцільна темрява.
За словами пана Ігоря, свідками цієї події стали й інші його друзі. Один із них живе в Таврійському мікрорайоні. Вікна його квартири виходять на південну сторону, якраз на Дніпро, на вежу. У той день о 18.30 чоловік курив на кухні біля вікна. Спалах був такий сильний, що він аж заплющив очі, засліпило. Інший знайомий у цей час гостював у родичів на Арештанці (набережна Дніпра неподалік від вежі). Коли пролунав вибух, вони вискочили з домівки. І буквально за кілька хвилин після того побачили, як із набережної відчалив моторний човен і попрямував у бік лівого берега.
Це був заздалегідь розрахований підрив. Вибухівки заклали стільки, щоби не просто вивести конструкцію з ладу, а повністю знищити. Заблокувати херсонців інформаційно, аби не мали можливості дивитися українські телеканали, – упевнений пан Ігор.
* Ім’я змінено.
Р. S. Цей злочин російської федерації зафіксовано документаторами Української Гельсінської спілки з прав людини в рамках ініціативи «Трибунал для путіна». Якщо ви теж є свідком чи жертвою воєнного злочину рфії, повідомте про це. Напишіть на пошту: tribunal_for_putin@helsinki.org.ua або просто залиште контакти й правозахисники з вами зв’яжуться. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі та покарати винних. З початку повномасштабного вторгнення, у рамках ініціативи Т4Р, задокументовано понад 26 тисяч воєнних злочинів росії проти України. Усі дані документатори вносять в загальну базу, яка оновлюється щодня.
Нагадуємо, що мережа громадських приймалень УГСПЛ надає юридичну допомогу постраждалим унаслідок війни росії проти України, за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Ми працюємо в 18 областях країни. Щоби дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ.
Контакти документатора по Херсонській області ініціативи «Трибунал для путіна»: +38066 94 56 560.
-preview.webp)
-preview.webp)
