Українські діти війни: що дає офіційний статус і чому його мало хто отримує?
На четвертому році війни, 5 липня 2017 року, уряд України ухвалив постанову №268 про надання дітям статусу постраждалих внаслідок воєнних дій. За оцінкою ЮНІСЕФ, в Україні 580 тисяч дітей постраждали від конфлікту, насправді потенційних отримувачів статусу постраждалих може бути набагато більше. Але протягом року дії урядової постанови статус отримали лише 9 дітей.
Через рік до постанови внесли зміни, які мали б її покращити. Ситуація зрушила з мертвого місця, але на сьогодні з близько 1 мільйона потенційних постраждалих статус отримали лише 1600 дітей.
Про те, що заважає українським дітям війни отримати статус і чому це насправді є важливим, говорили під час дискусії “Як захистити права дітей, які постраждали внаслідок військових дій”.
Хто може отримати статус
За словами заступника директора Департаменту захисту прав дітей та усиновлення Міністерства соціальної політики Володимира Вовка, потенційними отримувачами статусу постраждалої від воєнних дій дитини є, насамперед, діти, які вже мають статус внутрішньо переміщеної особи. Таких в Україні майже 240 тисяч.
Також потенційно отримати статус можуть:
- майже 2 тисячі дітей загиблих або поранених на сході України військовослужбовців;
- понад 400 тисяч дітей, які проживають на територіях луганської і Донецької областей;
- понад 300 тисяч дітей, які в разі переїзду з тимчасово окупованої території отримають статус переселенців.
Вовк підкреслив, що за статусом може звернутись і особа, якій уже виповнилося 18 років, але яка на момент початку воєнних дій була неповнолітньою.
Хто вже отримав статус
За даними Мінсоцполітики, станом на 1 вересня статус дитини, постраждалої внаслідок воєнних дій в Україні, отримали 1665 дітей.
За словами Володимира Вовка, статуси отримали діти лише у восьми регіонах країни: у Луганській області – 825, Донецькій – 580, Дніпропетровській – 24, Київській – 4, Рівненській – 2, Харківській – 1 і в місті Києві – 3.
Найбільш продуктивний результат показала Волинська область, де за тисячі потенційних набувачів статусу його отримали 122 дитини.
При цьому, за словами Вовка, 35 тисяч дітей по всій Україні вже потрапили в поле зору служб у справах дітей.
“Це ті діти, щодо яких уже здійснена оцінка потреб. Тобто процес оформлення статусу вже на стадії його завершення. Тому ми бачимо потенціал, який виходить вже на 10-ту частину тих дітей, які мають на цей статус право”, – додає чиновник.
Чому статус не отримують в як цьому зарадити
Водночас радниця радниця Мінсоцполітики з питань внутрішньо переміщених осіб у Києві Олександра Магурова вважає, що різниця у кількості між тими, хто набув статус, і тими, хто його може набути, колосальна.
“У Київській області зареєстровано близько 50 тисяч дітей-переселенців. Тобто статус постраждалих від військових дій отримали менше 1% дітей, які мають на це право”, – говорить вона.
Вона також розказала, як вдалось домогтися високого результату Волинській області.
Там після того, як були внесені зміни до постанови, працівники служб у справах дітей буквально телефонували до родин, де є діти, які потенційно можуть мати статус, і повідомляли про таку можливість.
“Зрозуміло, що продзвонити 50 тис. немає можливості, але можна повідомляти людей у інший спосіб, і охопити значно більшу категорію людей”, – вважає Магурова.
Серед причин низької кількості тих, хто набув статус, Магурова назвала те, що:
- родини не бачать сенсу оформлювати статус, оскільки бюрократична процедура забирає час, а статус наразі нічого не дає;
- родини не знають про існування постанови та можливість набуття статусу;
- батьки та діти повідомляють про відмови в отриманні статусу з боку відповідальних служб, часто це стається через колізії в постанові.
Магурова пояснила, що в постанові Кабміну №268 прописаний акт оцінки потреб для людини, яка вже досягла 18 років. Водночас, згідно з іншим пунктом, щодо отримання статусу мають право самостійно звертатися діти, яким уже виповнилося 14 років. Тому і працівники відповідних служб не хочуть брати на себе відповідальність і просто відмовляються приймати заяви.
За її словами, цю колізію потрібно прибрати.
Водночас Володимир Вовк повідомив, що вже з 6 вересня набув чинності наказ Мінсоцполітики №1005 ("Про затвердження форм обліку соціальної роботи з сім’ями/особами, які перебувають у складних життєвих обставинах"), що усуває законодавчі розбіжності, які раніше іноді трактували як підставу для відмови у наданні статусу.
Володимир Вовк наголосив також, що відмовити в наданні статусу має право виключно той орган, який має право його надавати, – місцевий орган опіки і піклування, рішенням голови райдержадміністрації.
Тепер, аби збільшити кількість отримувачів статусу постраждалих, потрібно проводити широку інформаційну кампанію. Наприклад, через заклади освіти.
Магурова також пропонує поширювати в інфографіку, яку громадські організації розробили у співпраці з Мінсоцполітики. В ній, зокрема, розписано, куди звертатися для отримання статусу і які потрібно подавати документи.
Що дає статус і чому він важливий
За словами представників міністерства та соціальних служб, наразі статус не надає автоматичного права на якісь пільги, але це питання майбутнього.
“Сьогодні отримаєте статус, а завтра – допомогу і пільги”, – пояснюють чиновники.
За словами Вовка, гарантії і пільги можуть встановлюватимуться лише законодавчим органом влади. А до того має бути розроблене фінансово-економічне обґрунтування для цих пільг. Потрібно знати, який бюджет має витратити на це держава. Наразі для цього на базі Мінсоцполітики створена робоча група.
“Якщо ми розробимо фінансово-економічне обґрунтування на 1 млн людей – це одна ситуація, а якщо на 1665 – це інша ситуація. Тож громадяни мають зрозуміти: на даний момент, можливо, особливих преференцій цей статус не надасть. Тому що цей статус ви отримуєте за ті вже наявні статуси, по яких у вас уже є пільги. Наприклад, статус внутрішнього переселенця – оздоровлюватися на пільгових умовах, проходити психологічну реабілітацію. Є низка гарантій у дітей, батьки яких загинули, захищаючи суверенітет”, – пояснює Вовк.
Тому, за його словами, наразі важливо, аби якомога більше дітей отримали такий статус, щоб можна було реально оцінити їхню кількість і потреби.
“У нас є 6 підстав отримання такого статусу. Перша – жертви психологічного насильства. Потенційно ми розуміємо, що ця категорія буде за 90%. Але з 1665 дітей є 88, які отримали статус внаслідок поранення, контузії, каліцтва, є четверо, які отримали статус внаслідок фізичного або сексуального насильства. Зрозуміло, що і гарантії будуть надаватися в залежності від того, за якою підставою було отримано статус”, – наголошує Вовк.
Він підкреслив, що зміст Акту оцінки потреб не має ніякого значення для отримання чи неотримання статусу. Але ця оцінка потрібна, аби держава розуміла, яку саме допомогу вона має надати. Чи в освіті, чи в охороні здоров’я, чи соціальному захисті, чи в психологічному кліматі в сім’ї цієї дитини.
Вовк повідомив, що з тих 1665 дітей, які отримали статус, 893 вже перебувають під соціальним супроводом і отримують відповідну соціальну допомогу на місцях у тому числі.
Говорячи про те, навіщо потрібен статус, представник Мінсоцполітики нагадав, що цей статус дається один раз і до кінця життя.
“Зараз є дубляж кількох статусів. Наприклад, дитина є постраждалою внаслідок військових дій і одночасно має статус внутрішньо переміщеної особи. Але родина може повернутися колись додому, і в неї вже не буде статусу переселенців. Колись, дай Боже, закінчиться конфлікт на Донбасі, і люди, які проживають на прилеглих територіях, вже, можливо, не будуть мати пільги. А статус дитини, яка постраждала внаслідок бойових дій, дається один раз і діє до кінця життя”, – підкреслив Вовк.
Офіційна цифра дітей, постраждалих від конфлікту, також може стати вагомим аргументом під час притягнення до міжнародної відповідальності винних у розв’язанні конфлікту.
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
