Справа Дроботенка перемогла в Євросуді: відновлення справедливості та зміна системи

За жорстокість правоохоронців скадовчанин Андрій Дроботенко отримає від держави моральну компенсацію в 15 000 євро. Таке рішення прийняв Європейський суд з прав людини 3 вересня 2020 року. Крім того, тепер Україна має ретельно розслідувати всі заяви щодо порушення прав людини співробітниками правоохоронних органів.

Адже рішення ЄСПЛ – обов’язкові для виконання в Україні.

Міліціонери-рекетири?

Ця історія почалася ще до реформування міліції в поліцію, на початку березня 2009 року в Скадовську. П'ятдесятирічний бухгалтер йшов додому з роботи, де випив трохи – святкували день народження колежанки. На вулиці поряд з гральним закладом його зупинили молоді люди, двоє в цивільному, а один – «по формі». Назвалися співробітниками міліції й попросили пред’явити паспорт. Андрій Дроботенко дістав з сумки паспорт. Один з молодиків, наблизившись за документом, почув запах спиртного й вигукнув: «Ну що, попався, Буратіно?». Чоловіка обшукали, забрали з кишені всі гроші, наділи наручники та заштовхали в службову машину. Сказали, що повезуть в лікарню на медобстеження. Але поїхали зовсім в іншому напрямку – за місто, на безлюдний берег моря. 

Міліціонери в обмін на свободу вимагати ще грошей. Мовляв, скоро свято, потрібно привітати жінок. А інакше - пред’являть звинувачення в публічному вживанні алкоголю та непристойній поведінці. Андрій відмовився. Тоді один зі співробітників дістав ніж і пригрозив, що втоплять. Перелякавшись, чоловік спробував вирватися. Та отямився - на землі біля входу до Скадовської центральної районної лікарні, від болючих ударів ногами. Врешті-решт міліціонери затягли його в лікарню, щоб медики «привели затриманого до тями».

Один з міліціонерів також звернувся до лікарів за допомогою. Нижче підборіддя у нього була свіжа рана, схожа на рваний поріз, і ще одна невелика на потилиці, яка вже не кровоточила, кров присохла. На рану підборіддя черговий хірург наклав шви, пов’язку і відпустив цього пацієнта на амбулаторне лікування.

А Андрія Дроботенко терміново поклали в стаціонар. У нього були закрита черепно-мозкова травма, струс мозку другого ступеня, кровотеча в лівому оці, множинні забої обличчя, голови й тулуба. А також криваві порізи на кожному великому пальці та на правому стегні.

Міліціонери вимагали негайно, після першої медичної допомоги, віддати їм затриманого. Проте лікарі відмовилися. Тоді співробітники райвідділу МВС нагрянули в палату через добу, у вихідній, в суботу 7 березня, коли керівництва лікарні на місці не було. Забрали пацієнта з-під крапельниці й повезли в невідомому напрямку.

Тільки наступного тижня вдалося з’ясувати, що з лікарні його перевезли до ізолятора тимчасового тримання. Як пояснило керівництво райвідділу міліції, проти Андрія Дроботенка 6 березня порушили кримінальну справу. За версією правоохоронців, він, п’яний, напав з ножем на трьох співробітників міліції та ледь не вбив одного з них (?!). За такий злочин передбачене від 9 до 15 років позбавлення волі, або - довічне ув’язнення. Тому чоловіка, щоб не втік, запроторили за ґрати.

Шестерні «правосуддя»

Увесь час перебування в ІТТ Андрій Дроботенко прохав, щоб викликали лікаря. Бо крім страждань від наслідків жорсткого побиття та струсу мозку, він почав сліпнути через травмоване око. Однак жодного разу медиків до нього не викликали. І навіть не приймали від родини медпрепарати, які затриманому призначили в Скадовській райлікарні.

Наталя Бімбірайте майже «переселилася» з Херсона до Скадовська – шукала та опитувала свідків, дізнавалася найдрібніші деталі, реконструювала та аналізувала можливі варіанти подій того дня, з’ясовувала «моральні обличчя» всіх фігурантів справи, «діставала» керівництво райвідділу міліції. А паралельно вимагала надати звинуваченому необхідну медичну допомогу, бо це, крім людяності, - обов’язок держави (адже Україна підписала та ратифікувала Європейську Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод). І все це висвітлювалося на сторінках газети «Вгору», щоб суспільство могло дізнатися, що насправді відбувається. І тоді дуже багато людей виходило з пікетами на захист Андрія Дроботенка, приїжджали на всі засідання судів і підтримували родину морально – бо, як виявилося, багато хто з них стикався з таким же свавіллям.

Втім, медичну допомогу скадовчанин зміг отримати лише після переведення з ІТТ правоохоронних органів у Херсонський слідчий ізолятор – установу пенітенціарної системи, яка напряму вже не підпорядкувалася міліції.

Прокуратура Скадовського району 26 березня 2009 року відмовила в порушенні кримінальної справи стосовно співробітників міліції. За версією прокурорів, бухгалтер отримав тілесні ушкодження в результаті законного застосування сили для припинення його агресивних дій.

Березень 2009 року. Батьки Андрія Дроботенко - Борис Микитович і Ніна Костянтинівна біля будівлі Скадовського суду. Мати, дізнавшись про рішення Європейського суду з прав людини, - заплакала. А батько цього часу, на жаль, не дочекався… Фото Наталі Бімбірайте.

Місцеві суди теж проігнорували зібрані правозахисниками та журналістами докази невинуватості Андрія Дроботенка. Херсонський обласний апеляційний суд 9 березня 2010 року визнав скадовчанина винним у розбійному нападі на співробітників міліції при виконанні ними службових обов’язків, та спробу вбивства одного з них. І засудив до одинадцяти років позбавлення волі.

Найголовніше в цій справі, наголошує Наталя Бімбирайте, - те, що сам Андрій і його близькі не втратили віри в справедливість й були готові «йти до кінця». Адже в ті часи людина, потрапивши в «шестерні правосуддя», зазвичай ламалася й відмовлялася боротися, погоджувалася на будь-яке покарання, аби позбавитися тортур та психологічного тиску. Це, в принципі, зрозуміло, бо не кожен має сили витримувати тиск системи й роками добиватися перемоги. Але якщо піддаватися, «опускати руки», то марно чекати в країні змін на краще.  

«Тобі пощастило»

Через три з половиною роки ув’язнення, у жовтні 2012 року, Вищий спеціалізований суд України з цивільних і кримінальних справах звільнив Андрія Дроботенка з-під варти в залі суду і послав матеріали на повторне розслідування. Ще через два місяці, 28.12.2012, міліція Скадовського району закрила кримінальну справу за відсутністю в діях звинуваченого складу злочину.

4 жовтня 2012 року. Андрія Дроботенка на Херсонському вокзалі зустрічали друзі і близькі (на фото: сестра Тетяна). Фото Максима Коурова.

А через 11 років, за позовом адвоката Андрія Крістенка, Європейський суд з прав людини визнав: були порушені права Андрія Дроботенка, гарантовані статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню).

Крім того, ЄСПЛ зазначив: розслідування було некоректним і одностороннім, версія подій заявника не була належно перевірена, а також не було доведено, що застосування сили проти нього було законним і абсолютно необхідним, або що його травми не були пов'язані з жорстоким поводженням з боку правоохоронних органів.

Рішення суду: Україна має виплатити Андрію Дроботенко 15 000 євро компенсації моральної шкоди. І виправити системні порушення, пов’язані з розслідуванням скарг на жорстке поводження з боку поліції. Адже ця проблема досі залишається актуальною.