Головна Тексти Право

На показах Мандрівного Docudays UA херсонці пригадали, як провели перший локдаун та обговорили проблеми медицини

Ілона Коротіцина

Автор

Поширити:

Скопійовано

16 грудня 2021 15:00

1,895

На початку 2020 року Китай закрив місто Ухань, у якому проживає 11 мільйонів людей. Закрив для боротьби зі спалахом нової епідемії COVID-19. Саме період жорсткого локдауну висвітлює фільм «76 днів» режисерів Хао Ву, Вейші Чень та анонімного автора.

У Херсоні цей фільм дивилися та обговорювали на двох закритих показах для клієнтів благодійних організацій “Позитивні жінки” та “Інша” у межах 18 Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.

Стрічка показує події у чотирьох лікарнях. Це неймовірні історії про людей, які опинилися в епіцентрі пандемії: про жінку, яка марно благає востаннє попрощатися з батьком, про дідуся з деменцією, який шукає дороги додому, про пару, якій кортить побачити свою новонароджену дитину, та про медсестру, рішуче налаштовану повернути особисті речі сім’ям загиблих. Ці інтимні історії засвідчують смерть і переродження міста на 76-денному локдауні, а також людську стійкість у часи глибокої трагедії.

“Нам пощастило, що у нас місто не закривали, як Ухань. У фільмі видно, що у них закривали по кілька кварталів і вийти за межу було не можна. У нас можна було вільно пересуватися містом”, - поділився один із глядачів.

“Дуже важкий фільм, емоційний. Але все ж таки як пощастило цим людям у Китаї. У фільмі показали лише початок пандемії, а у них були й респіратори, захисні костюми і антисептики. А скільки в них техніки, і все працює. Ми ж на початку коронавірусу маски самі собі шили з підручних матеріалів. Та й зараз у лікарню прийдеш, наче все безкоштовно має бути, а тобі кажуть “купіть файлики, туалетний папір…” і ще багато всього, бо лікарні й досі не забезпечені. А минуло вже два роки пандемії”, - розповіла глядачка після перегляду.

На показі глядачки розповіли історію однієї з клієнток організації “Інша”, яка має порушення слуху. Через те, що лікарі не можуть до кінця зрозуміти дівчину, коли вона приходить за медичною допомогою, її постійно госпіталізують. А далі організація збирає кошти на лікування. І так повторювалося вже кілька разів. Дівчина в результаті виявилась здоровою, та комунікацію з медиками так поки і не налагодили.

“Вразила людяність лікарів у фільмі, ставлення. Те, як вони намагаються допомогти пацієнтам, навіть непритомним. Постійно ловили дідуся, що тікав, тримали йому слухавку, щоб він поговорив із сином. Нашому суспільству ще рости і рости до такого рівня”, - поділилася одна із глядачок.