Коли суд вправі відступити від принципу правової визначеності

Біль — поняття суб’єктивне

Чиновники різних країн із підозрілістю ставляться до тих, хто потребує соціальної допомоги або субсидій. Мовляв, так і норовить кожен обдурити державу. А коли ще й суди стають на захист бюджету, простій людині пробити цю стіну майже неможливо, пише Закон і Бізнес.

14 років Мечислав Гробельний вважався непридатним для сільськогосподарських робіт через постійний біль у попереку. Оскільки він був застрахований у Фонді соцзабезпечення фермерів Зеленої Гури, то весь цей час отримував пенсію по інвалідності.

У 2008 році медичний експерт фонду уважніше вивчив документи чоловіка, якому на той момент уже виповнилося 55 років, і висловив сумніви в його повній непрацездатності. Потім медкомісія встановила, що він дійсно міг би виконувати деякі роботи на фермі, а отже, одержувати пенсію йому не належить.

М.Гробельний подав у суд. Той призначив низку експертиз, але інші медики прийшли до такого ж висновку, що й комісія фонду. На цій підставі суд дійшов думки, що «суб’єктивні відчуття» чоловіка щодо свого здоров’я не можуть бути

прийняті як докази, і відхилив скаргу.

Чоловік подав апеляцію, доводячи, що експерти в галузі неврології та ортопедії зробили неправильний висновок. Можливо, він би так нічого й не довів, якби наприкінці 2009 року йому не довелося лягти на операцію в нейрохірургічну клініку з приводу грижі міжхребцевого диска поперекового відділу.

Після цього громадянин знову подав заяву про призначення пенсії, оскільки вважав себе повністю непридатним до роботи на фермі. Тепер суд визнав його непрацездатним і постановив відновити виплати, але не з моменту їх припинення, а з післяопераційного періоду. Апеляційна інстанція підтвердила таке рішення, відзначивши, що з огляду на принцип res judicata неможливо повторно встановити стан здоров’я чоловіка 2 роки тому. Отже, немає підстав для перегляду рішення.

Тоді М.Гробельный подав позов, вимагаючи від фонду

виплати пенсії за 21 місяць (близько €3500) і компенсації вартості медогляду, який він пройшов своїм коштом (майже €315). Однак йому знову відмовили, відзначивши, що суди не допустили якихось грубих помилок у тлумаченні й застосуванні відповідних правових норм, що могло би спричинити відповідальність держави.

Малозначність спору не дозволяла звернутися до Верховного суду. Тому чоловік відправив скаргу у Страсбург.

Чиї інтереси важливіші?

Європейський суд з прав людини розглянув питання з погляду захисту права власності — ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні від 5.03.2020 у справі «Grobelny v. Poland» він перш за все нагадав, що ця стаття не обмежує свободи держави ухвалювати рішення про те, яку форму системи соціального забезпечення обрати та яку допомогу виплачувати. Проте, якщо законодавство передбачає такі

виплати, це слід розглядати як «створення майна», що підпадає під захист ст.1 Першого протоколу для осіб, котрі відповідають вимогам системи соціального забезпечення.

Той факт, що М.Гробельний був позбавлений пенсії по інвалідності без будь-якої можливості компенсації, вже є втручанням у його права в розумінні ст.1 Першого протоколу до конвенції. Отже, незалежно від будь-якої мети задля інтересів суспільства навряд чи допустимо, щоб органи влади перенесли наслідки помилки, приписуваної їм, на заявника.

Далі ЄСПЛ підкреслив, що при вирішенні питань, які мають вирішальне значення для окремих осіб, таких як соціальна допомога й інші права власності, особливу увагу потрібно приділяти принципу «належного управління». А в цій справі влада (із судами включно) у ході розгляду питання про компенсацію не виконала своїх обов’язків своєчасно, належним чином і з максимальною послідовністю, оскільки не змогла виправити явну помилку, допущену фондом.

У зв’язку із цим Суд зазначив, що принцип правової визначеності, безумовно, важливий, але він не є абсолютним. ЄСПЛ дійшов висновку, що в цій справі були достатні підстави для відступу від цього принципу, щоб забезпечити повагу до соціальної справедливості.

Євросуд не наполягав, що відступ від принципу res judicata був єдиним засобом, за допомогою якого влада могла звільнити М.Гробельного від невідповідного тягаря. Проте вона мала зобов’язати фонд виплатити заявникові компенсацію, оскільки саме фонд несе відповідальність за наслідки помилки, допущеної його експертами.

Виходячи із цього, Суд вирішив, що втручання в права власності М.Гробельного було невідповідним, а значить, мало місце порушення ст.1 Першого протоколу до конвенції. Державу зобов’язано виплатити громадянинові €3460 на покриття матеріальних збитків (стільки й вимагав заявник у судах) і ще €2500 як компенсацію за моральну шкоду.

Це рішення могло би стати підмогою для Великої палати Верховного Суду, якій передали на розгляд справу, що теж стосується відмови в соціальних виплатах унаслідок застосування неконституційного закону. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду, яка побачила в спорі виключну правову проблему, припустила, що принцип res judicata — не абсолютний. Як виявилось, у Страсбурзі дотримуються такої ж думки. Проте ВП ВС не наважилася створити прецедент, відступивши від укоріненої правової позиції, тож Уряду доведеться закладати в бюджет значні кошти на компенсації за рішеннями ЄСПЛ.