Звільнили з роботи та викликали на «розмову» до ФСБ – історія українця без «кримського паспорта»
Учений Дмитро Орлов - один з 3500 кримчан, які встигли «офіційно» відмовитися від громадянства Росії у 2014 році. Тоді окупанти давали менше, ніж місяць для «вибору»: стати «відмовниками» чи автоматично отримати російське підданство. Проте висловити своє бажання можна було лише в чотирьох містах: Сімферополі, Севастополі, Бахчисараї та Білогірську. Крім цього, близько 4 тис. дітей-сиріт не мали права обирати, як і усі неповнолітні українці на півострові.
Активісти громадської організації КримSOS розповідають, що з того часу до всіх «відмовників» в Криму окупанти застосовують обмеження. Іноді більш жорсткі, ніж до іноземців. На прикладі історії Дмитра далі розбирають ситуацію, в якій опинились українці без «кримського паспорта». На прохання героя для безпеки його ім'я та прізвище було змінено.
Звільнення з роботи «неугодних»
Дмитро не чекав Росію в Криму, не ходив на так званий референдум у 2014 році. Навіть більше, був проти. Навіть лист надіслав колегам, що засуджує дії РФ та попередив про дипломатичні наслідки. Він також один з тих, хто «офіційно» відмовився від російського громадянства.
Така активна позиція не могла пройти безслідно. Директор на роботі попереджав Дмитра, що треба «бути, як усі». Говорив, щоб той погодився з «новими правилами гри». Проте чоловік продовжував відстоювати проукраїнську опозицію. Врешті-решт, через два роки після початку окупації, його звільнили.
«Офіційною причиною вказали "скорочення штату", – розповідає Дмитро.
Місяців через шість чоловіку подзвонив співробітник ФСБ та наполегливо попросив прийти «відповісти на кілька запитань». Розмова тривала понад дві години та дуже нагадувала допит.
«Цікавилися, чи їздив я на Майдан, чи брав участь в інших мітингах протесту, чи є у мене друзі серед українських військових, чи підтримую контакти із «проукраїнсько налаштованими громадянами»… Загалом, з моїх відповідей можна звинуватити мене у «шпигунстві», «екстремізмі» – будь у чому», – розповідає Дмитро.
Та історія закінчилась добре – чоловіка відпустили і більше на «розмови» не викликали. Зараз Дмитро продовжує жити в окупованому Криму та працювати на новій роботі.
«З "відмовниками" від громадянства Росії борються і економічними, методами, – зазначає Дмитро, – У приватній розмові у відділах кадрів компаній, куди я подавав резюме, розповідали, що від них вимагають звіти по кожному "іноземцю". А українців у Криму вони теж прирівнюють до них».
Зі слів Дмитра, попри освіту, науковий ступінь, досвід роботи тощо, українцям можуть відмовити в офіційному працевлаштуванні, якщо немає дозволу на роботу та паспорта РФ.
«Ти не влаштуєшся не лише на наукову чи викладацьку посаду, а й навіть простим продавцем у велику торгову мережу», – зазначає Дмитро – Продовжує царювати "телефонне право". Якщо ваш начальник отримає відповідну вказівку зверху, – вас негайно звільнять».
На додачу до всього, Дмитро та інші «іноземні громадяни» зобов'язані щороку подавати звіт у Міграційну службу РФ. Там він вказує дохід за місяць, що не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум. Інакше йому загрожує депортація. Таким чином, штучно створюється «замкнене коло» з видавлювання потенційно нелояльних осіб з територій, підконтрольних Росії.
Разом з тим, Закони України чітко визначають, що примусова паспортизація українців у Криму не визнається Україною та не є підставою для втрати українського громадянства. Усі документи, що видані в окупованому Криму – вважаються недійсними.
-preview.webp)
-preview.webp)
