Сенсації у старому Херсоні

У 1910 році Херсон немов прокинувся від якоїсь багаторічної сплячки.

Того року в місті постійно траплялися випадки, які викликали шалений інтерес у херсонців. Люди жадали сенсацій та неймовірних історій. Дуель, “летаргічний сон”, “херсонський людожер”… У такій лавині новин можна було розгубитися, але не нашому обивателю, який не просто їх споживав, він їх, як кажуть, “поїдав великою ложкою”.  

Дуель

Три години ночі, Потьомкінський бульвар, пам’ятник, люди в місячному світлі… Ідуть чотири похмурі фігури - одна за одною. У двох зброя в руках, а інші – секунданти. Якийсь пан Тахчогло, не витримавши смертельної образи пана Витвицького під час гри в карти в міському клубі, викликав його на дуель. Секундантами  запросили  лікарів Аршавського та Бонч-Осмоловського, які  вручили противникам зброю. Вони намагалися примирити обидві сторони, але все було марно. «Доктор Бонч-Осмоловский ещё раз обвел мрачным взглядом безлюдный бульвар и трагически скомандовал: раз!... два!...  Противники, скрипя зубами, наводили друг на друга жерла пушек… Три! Грохот выстрелов… Клубы дыма… предсмертный стон… и снова все стихло!» (газета «Родной край», № 72, 1910 г.).

Доктор Аршавський одразу побіг надавати першу медичну допомогу Тахчогло, перев’язавши йому голову. Витвицький, відкинувши зброю, порушив тишу фразою: «И вот злонравия достойные плоды!». Усі здригнулися від його слів. Але тут почулися кроки. Це на місце дуелі поспішала поліція, яка затримала всіх учасників та склала протокол. На щастя, Тахчогло не дуже постраждав та швидко одужав. Як бачите, у нас у Херсоні були дуелі.

«Летаргічний сон»

Цікава історія сталася з гласним міської думи Бегуном, який заснув  та довгий час не прокидався, викликавши у місцевої публіки жвавий інтерес. Навіть декілька спеціалістів із Парижа, Берліна, Лондона та Рима приїжджали в Херсон, щоб дослідити цей «феномен». Ці поважні вчені постановили, що летаргічний сон гласного міської думи, пов'язаний із впливом колег. І всі думали, що в такому стані Бегун може перебувати дуже довго, може, рік, або два, або навіть десять. Усе залежало, на думку спеціалістів, від того, як часто йому доводиться боротися зі сном під час думських засідань.

Міська дума

Ті, хто знали Бегуна, були готові битися об заклад, що західні вчені помиляються стосовно тривалості його сну. Варто було тільки крикнути гласному на вухо: “Оголошується засідання закритим!”, як він одразу прокидався. А поки міський голова такої команди не давав, наш герой продовжував мирно спати на своєму робочому місці.

Цей кумедний випадок описав журналіст газети «Рідний край», закінчивши статтю такою фразою: «Знаменитости сомневаются и применяют все новейшие средства, чтобы разбудить, но… бесполезно: он спит и по сейчас!».

Нічого не нагадує?

Херсонський «людожер»

Так, вам не здалося! Такий “був” і в нашому місті понад 100 років тому. Власником однієї з м’ясних лавок був Вайнер. Він давав такі «концерти», що кухарки від нього, як “чорти від ладану”, утікали. При цьому торговець своїми розповідями лякав відвідувачів. І “херсонський людожер” - це була одна з його фантазій. У результаті одна з місцевих дам так йому повірила, що навіть викликала поліцію. Представники органів правопорядку, вирішивши, що ця історія правдива, оточили лавку Вайнера, озброївшись до зубів. Очевидцям навіть здалося, що вся поліція міста приїхала “брати” торговця. Потім, звісно, розібралися, що це був його такий чудний першоквітневий жарт. Але містом уже поповзли чутки і, напевно, кожний городянин захотів особисто почути історію з уст самого Вайнера. Ось таким незвичним способом власник торгової лавки збільшив свою клієнтську базу.

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...