«Зебри тут не потрібні». Як російські окупанти грабують «Асканію-Нова»

Зебри Чапмана, коні Пржевальського, бізон американський, олень Давида. Кого тільки російські окупанти не вивозять зі всесвітньовідомого заповідника “Асканія-Нова”. Все це прикривається завісою “порятунку” та “обміну” тварин. Та насправді має вигляд банального грабунку!   

Гадаєте, вперше такі нещастя випадають на долю заповідника? Ні! У 20-му столітті його мешканцям не раз довелося сповна зазнати всіх жахів окупації та знищення. 

Як мрія хлопчика перетворилася на справжній “заповідний оазис” у степу? Як його у 20 столітті грабували, але все одно природа “перемагала” мародерів? Та як зараз страждає “Асканія-Нова” від російських окупантів? 

Поїхали розбиратися! 

Мрія 17-річного юнака збулася

19 століття. Про що тоді переважно думала “золота молодь” та діти багатіїв? Як потратити кошти батьків на примхи. А ще – пройти “сувору” підготовку перед тим, як отримати спадок та стати поміщиком чи підприємцем. 

В херсонських степах у 1863 році в родині Едуарда та Софії Фальц-Фейн народився хлопчик. Його назвали Фрідріхом. Дитина росла під опікою люблячих батьків. Вони не обмежували хлопця майже ні в чому. Але, напевно, виховання зіграло свою роль. Бо хлопчик не став типовим представником тодішньої “золотої молоді”. 
 
Замість коштів  на розваги він попросив у батька ділянку в “Асканії” та кілька степових тварин. І не для розвитку аграрного бізнесу, а для їх збереження. Він об’їхав, навчаючись в Європі, не місцеві паби, а ботанічні сади та зоопарки. 

У 1883 році помер його батько,  Едуард Фальц-Фейн, згодом Фрідріх став власником «Асканії-Нова». Ось тут молодий німець і «розійшовся» на повну. У 1898 році створив зоопарк та ботанічний сад. Відомо, що рід Фальц-Фейн гарно заробляв на продажу овець та вовни. У кращі роки у них були отари до мільйона овець. Недарма німецьку родину називали “королями вівчарства”. 

І Фрідріх не просто добре заробляв, а й значну частину прибутку витрачав на заповідник. Десь до 40 тисяч царських карбованців йшли на його утримання. Зокрема, наймали фахівців, висаджували унікальні рослини, завозили рідкісних тварин. Все це вимагало колосальних коштів. І вони у нього були… 

Тож херсонський степ «побачив» кенгуру, страусів, тибетських яків та навіть африканських верблюдів. До речі, цих “кораблів пустелі” Фальц-Фейн використовував ще як тяглову силу під час оранки.  

Сусідні поміщики не розуміли Фрідріха. Їхня ментальність спрямовувалася лише одне – “на землі можна лише заробляти”. А не будувати водопровід, телеграф, проводити електрику, відкривати лікарню, бібліотеку та пошту. І все – на потреби заповідника. За це Фрідріха Фальц-Фейна «осудливо» називали «диваком».

Та йому було все одно! Бо здійснилася його мрія, яка дозволила зберегти майже 2 тисяч різних тварин.   

Дісталося від революції та війни …

І тут, як грім, у 1917 році почалася революція. Терени Херсонщини стали місцем воєнних дій різних політичних та військових сил. Фрідріху Фальц-Фейну довелося покинути Асканію. Спочатку переїхав до Москви, а у 1918 році – до Німеччини. Там, напевно, і дізнався про розграбування свого зоопарку в Асканії. Невідомі обікрали маєток, прихопили навіть корми для худоби та птахів. Помер Фрідріх Фальц-Фейн у серпні 1920 року від серцевого нападу. Йому було 57 років. На його могилі в Берліні зробили напис: «Тут спочиває знаменитий засновник «Асканії-Нова».  

Не без труднощів, але справа життя Фрідріха – ботсад та зоопарк – пережили свого творця. У 1919 році, у роки Української Народної Республіки, «Асканія-Нова» отримала статус народного парку. Але з повним захопленням радянської влади на Херсонщині у 1921 році заповідник повністю націоналізували та дали статус «державного».

На цьому випробування його не закінчилися. Під час сталінського терору 1930-х років були репресовані майже всі співробітники. Так, у в’язниці загинув один із засновників радянської екології, директор заповідника Володимир Станчинський. 

«Не солодко» довелося й у часи Другої світової війни. Німецькі війська вивезли частину тварин, а інших – вбили. Також розграбували музей, спалили бібліотеку та понівечили ботанічний сад. Хоча до приходу нацистських військ частину племінних стад встигли евакуювати на Кавказ. І це все завдяки співробітникам інституту. Після війни тривалий час довелося все відновлювати.

До повномасштабного вторгнення РФ у тутешній екосистемі налічувалося понад 500 видів рослин та понад 3 тисяч різних видів тварин. Не даремно ще у 1984 році «Асканія-Нова» була списку еталонів територій планети за рішенням Бюро ЮНЕСКО. Також заповідник є найбільшим серед європейських степових заповідних територій. В “Асканії-Нова” буяли рослини, яких вже давно не існувало у світі. Тюльпан скіфський, цибуля Регеля, волошка Талієва та ще багато рослин. Всі вони – рідкісні мешканці заповідника. 

«Нещадний порятунок» Асканії російськими окупантами

І у 2022 році для заповідника знову настали випробування. Його захопили російські окупанти та почали грабувати. Торік там призначили  «директором» якогось Дмитра Мещерякова, якого ніхто не знав. Після цього сталася вакханалія вивозу тварин з «Асканії-Нова» начебто під завісою «обміну».

Вже цього року кілька разів російські окупанти планували вивезти їх до окупованого Криму. Не пощастило у цей список «емігрантів» потрапити коням Пржевальського, зебрам Чапмана та іншим тваринам. Нещодавно інтервенти оголосили про вивезення до кримського зоопарку «Казка» ще трьох зебр. За словами законного директора заповідника Віктора Шаповала, ці тварини – рідкісні, їх в «Асканії-Нова» близько 30.

Вибухи, військові РФ, гучні польоти російської авіації. Все це викликає  у тварин стрес. І ще – пожежі. Дві з них – 22 серпня та 1 вересня 2023 року – завдали найбільших збитків. Звісно, російські окупанти одразу звинуватили в цьому ЗСУ. Ну хто б сумнівався? 

Але віримо, що природа відновиться та після звільнення окупованих територій України вдасться повернути усіх вкрадених тварин. А злочинці понесуть заслужене покарання.