Перцівкою по холері та ізоляцією по чумі: із циклу як херсонці з труднощами справлялися

За свою історію Херсон час від часу поставав перед труднощами.

І завжди містяни з ними справлялися, демонструючи самоорганізацію та самопожертву, а іноді й креативну винахідливість. Сьогодні мова про дві епідемії, які протягом кількох століть (кінець 18 – початок 20 століття) спіткали херсонців. З цими хворобами не тільки боролися, але й успішно перемагали.

Чума

«Чорна смерть» або бубонна чума – одна з найстрашніших епідемій, яка тривала в Херсоні з 1783 до 1785 року. Розповсюдження цієї хвороби ледь не стало фатальною для нашого населеного пункту. На початковому етапі епідемія забрала стільки людських життів через недалекоглядну політику місцевої влади, що Херсон міг зникнути з карти. Але, як писав сучасник тих подій, німецький лікар Вільгельм Дримпельман:

«Бог послал на помощь несчастным своего ангела-хранителя». Цим ангелом-охоронцем став відомий український лікар-епідеміолог Данило Самойлович. Він приїхав у Херсон у самий розпал чуми, у 1784 році. Що ж він зробив?

По-перше, ізолював усіх хворих від здорових на Карантинному острові.
По-друге, використовуючи вакцини, які він сам створив, ефективно почав лікувати заражених херсонців.
По-третє, Данило Самойлович привіз цілий штат професійних медиків, які працювали вдень і вночі. Надавали вони допомогу під загрозою самим. заразитися. Траплялися випадки, коли така самопожертва лікарів була для них фатальною.
У результаті спільними силами херсонців та лікарів під керівництвом Данила Самойловича була подолана епідемія чуми.

Холера

Ця хвороба вже не мала такої масовості, як «Чорна смерть». Хоча в 19 – початку 20 століття міська санітарна комісія з тривогою чекала наступ спекотних літніх днів. Як тільки з’являлися перші хворі, їх одразу намагалися ізолювати в інфекційних медичних закладах. Такі заклади були розкидані у різних куточках міста. Антисанітарія була головною причиною розповсюдження цієї хвороби.

Колосальних зусиль докладала санітарна комісія, до якої підключалася поліція та міська управа, що давало позитивні результати. Щодня проходили перевірки якості продукції, санітарного стану херсонських ринків, приватних дворів, стану вигрібних ям, тари, в якій перевозилася вода, тощо. Органи правопорядку порушників штрафували. Хоча в дореволюційних газетах писали про «иные методы воздействия». Які це були методи, поки залишається загадкою.

Не обходилося без казусів у боротьбі з цією хворобою. Деякі херсонці боролися з холерою по своєму – внутрішньою дезінфекцією. У міських газетах початку 20 століття з цього приводу писали: «В связи с холерой в каждой почти лавке стоит на столике графин с перцовкой. На вопрос – что в графине? – ответ: холерное лекарство. А для чего стаканчики разных размеров? А для того, у кого только начало холеры, наливаем маленький за пятачок. А кому уже очень недужится, и за 15 наливаем». Але таким способом, скоріш за все, просто виправдовували бажання випити алкоголю.
Це були не всі епідемії, які побороли в Херсоні. Дифтерія, скарлатина, натуральна віспа, висипний тиф, тощо. І з ними успішно боролися херсонські лікарі. Тим паче, на початку 20 століття вже було 10 лікарень на 80 тисячне населення міста, це без урахування ще приватних кабінетів лікарів.
Боротися з труднощами херсонцям, як бачите, не звикати. І найголовніше, містяни завжди знали, як їх подолати.

Більше новин Херсона читайте у нашому Телеграм-каналі

Поділитися в Facebook

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...