“Ми проклали зелену доріжку всім іншим”. Історія херсонських спортсменів із синдромом Дауна

“Ми проклали зелену доріжку всім іншим”. Історія херсонських спортсменів із синдромом Дауна

Імена Олександра Хорунжака та Максима Ботєва у 2018 році стали відомі не тільки у Херсоні та Україні, а й далеко за їхніми межами. Тоді хлопці завоювали золоті медалі з бочча на Спеціальній Олімпіаді у Швейцарії.

Шлях до перемоги спортсмени пройшли разом зі своїми мамами - Любов’ю Хорунжак та Зінаїдою Ботєвою, які підтримували та розвивали своїх дітей у той час, коли про інклюзію ще навіть не говорили.

Матері Олександра Хорунжака, Любові, довелось вивчити правила бочча, аби тренувати Сашка та Максима. Ми поговорили з жінкою про те, як хлопцям вдалось досягти таких результатів і як починалась їхня спортивна історія. 

Любов Хорунжак, Максим Ботєв, Олександр Хорунжак та Зинаїда Ботєва

“Спочатку познайомились батьки”

Зінаїда Ботєва, Любов Хорунжак та їхні сини, Максим і Сашко, познайомились у Херсонському обласному центрі реабілітації дітей з інвалідністю. “З самого початку ми зустрілись в організації. Спочатку познайомились не стільки діти, скільки батьки”.

З тренером Русланом Малашенко.

Олександру тоді було шість років, а Максиму вісім. Любов каже, що на той час після досягнення 14 років їхні сини вже не могли відвідувати центр - не підходили за віковою категорію. Тоді жінки почали шукати інші можливості для розвитку своїх дітей, адже бачили, що хлопці мають спортивні здібності. Тренуватись Максим і Сашко почали у Херсонському регіональному центрі “Інваспорт”. 

“Так почали з дітьми займатись, виїжджати на районні, обласні змагання. А потім в один момент дізнались, що є всеукраїнська організація в Києві - Спеціальна Олімпіада України”.

Хлопці почали пробувати себе у різних видах спорту. Любов каже, що Максиму та Сашку подобаються різні фізичні активності - від плавання і до футболу, тож вона намагається допомагати хлопцям. Але усюди потрібна тренерська підтримка, аби досягати кращих результатів. 

Олександр Хорунжак на тренуванні.

“Вдячна нашим дітям, що вони Україну прославили”

Максим і Сашко брали участь у змаганнях по всій Україні. Сашко у складі всеукраїнської команди у 2008 році побував в США, у штаті Айдахо, де українська збірна грала в хокей на підлозі. “Це було щось незрозуміле, дивились в інтернеті, робили самі цю палицю - вдома тренувалися. Потім на збори, тому що діти були з усієї України, а потім вже в Америку, де посіли одне з призових місць”. 

Також хлопець їздив до Португалії, де брав участь у футбольному турнірі. Найбільшим досягненням свого сина Сашка та його друга Максима Любов Хорунжак вважає їхню спільну перемогу на Спеціальній олімпіаді у Швейцарії. Там вони отримали золото з гри в бочча. “Це як мінібоулінг, дуже цікава гра. Вона і мене зацікавила, сама спочатку її вивчила. Я дуже вдячна нашим дітям, що вони нашу Україну прославили”.

Чемпіонат у Швейцарії. Фото з архіву Любові Хорунжак.

Спочатку Любов особисто тренувала Максима та Сашка. Згодом жінка знайшла тренера - Оксану Чоловську з Каховки. Успіху хлопців у Швейцарії жінка завдячує саме їй. Після змагань спортсмени отримали подарунок від української діаспори у Швейцарії - два комплекти для гри в бочча. 

“Їх спорт стимулює”

Зараз Сашку 34 роки, а Максиму 36. Вони люблять спорт і намагаються якомога більше ним займатись. Постійно ходять на стадіон, плавають і намагаються більше часу проводити на свіжому повітрі. У хлопців гарна розтяжка - вони сідають на шпагат.

"Їх спорт стимулює. Питаю: Сашко, а може, не будемо йти на тренування? А він каже: будемо, мені подобається!”

Максим Ботєв на тренуванні.

Любов Хорунжак і Зинаїда Ботєва пишаються своїми синами. Любов каже, що вони з Зінаїдою намагаються показувати приклад іншим батькам, аби ті не опускали руки, та вірить, що на їхніх синів ще чекають спортивні перемоги.

“І я, і мама Максима, і мами дітей, які вже в такому віці, ми можемо сказати, що ми проклали зелену доріжку всім іншим… Тоді це було щось незрозуміле - не брали ні в садок, ні в школу. Зараз є інклюзія, і в школу дітки ходять. А нам було важкувато. Але зміни є, думаю що дослухаються до нашої думки”. 

Фото Лізи Жарких

Поділитися в Facebook

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...

Схожi новини