Де сьогодення межує з минулим: таємниці Кінбурнської коси

Де сьогодення межує з минулим: таємниці Кінбурнської коси

Кінбурнську косу багато хто вважає місцем сили. І не даремно, адже з цим місцем пов'язані історії козацької звитяги, неймовірної краси краєвиди, цілющі рожеві озера, таємничі, а іноді й моторошні легенди та перекази старожилів.

Дістатися сюди дуже складно. Через розбиту вщент дорогу вона майже “відірвана” від світу. Річковий транспорт сюди взагалі не ходить. Інфраструктура як така практично відсутня. Тут можна зустріти лише любителів екстремального туризму, а також тяжко хворих людей, які прибувають на солоні озера та грязі з останньою надією на одужання. 

Наші журналісти вирішили все ж ризикнути та поїхати до цих загадкових місць. Що з того вийшло - читайте у наступній статті. 

Кінбурнська коса - незвичайне місце. З одного боку вона омивається Чорним морем, з іншого - Дніпро-Бузьким лиманом. На самій косі розташовані населені пункти. Але не варто розраховувати на якісь прийнятні умови для туристів. Край, на якому можна було б заробляти чималі кошти і розвивати громаду, наразі занедбаний та покинутий, не зважаючи на всі його безцінні “скарби”. 

Кінцевий пункт нашої подорожі - село Геройське. Саме там найбільше цікавих для нас об'єктів. Відстань до нього з Херсона - близько ста кілометрів. Та перед самим селом тягнеться 20-кілометрове бездоріжжя, по якому не їдуть, а просто “повзуть” поодинокі автівки. Що ж, зате є час роздивитися узбіччя. А там густі ліси, високі сосни, товстелезні та якісь наче химерні дуби. У деяких старих дерев ніби риси обличчя проглядаються, і від цього стає трохи лячно. Місцями через зарості видніється лиман з його дальнім і ближнім Аджигольськими маяками. 

До речі, в одному з випусків тревел-шоу “Поїхали далі” на YouTube-каналі “Вгору.Херсон” ми детально розповіли про всі маяки Херсонщини. 

Дістатися до Кінбурнської коси дуже складно через бездоріжжя

Уже в Геройському нас зустріла місцева жителька і депутатка Чулаківської ОТГ Любов Богдан, яка багато років була тут лісником. Вона розповіла, що ці ліси дуже старі і, переважно, дикі:

Такі ділянки є, як святі місця. Там дуже рясна рослинність - близько двадцяти видів тільки деревних рослин. Кущі, чагарники, дерева, різнотрав'я. Усе це виросло само собою. Саджали лише сосни, а решта, зокрема і вікові дуби, осики, карельські берези - усе дикоросле.

Депутатка Чулаківської ОТГ Любов Богдан багато років працювала лісничою і знає кожен куточок Кінбурнської коси

Щодо того, звідки на півдні України взялися берези з далекої Карелії, місцеві жителі губляться у здогадках. За найбільш імовірним припущенням, їх завезли сюди ще за Петра І:

При Петрі Великому в цих місцях добували пісок для будівництва Санкт-Петербургу. Мені здається, що тоді й завезли сюди карельську березу, - розповідає Любов Єгорівна, - Це таке невибагливе деревце і, ніби, трошки потворне. Ніде в Україні я такого розповсюдження їх не бачила. Щодо дубів - то в наших місцях найбільш розповсюджені черещатий та літній види. Черещатий рано розпускається навесні, а літній дуб чекає на тепло. Вони такі невеличкі тут ростуть, але форма в них дуже гарна.

Загадкові й цілющі рожеві озера 

Неймовірно гарні рожеві солоні озера розташовані поблизу села Геройського. Вода та грязі у цьому місці мають цілющі властивості і могли б багатьох людей врятувати від тяжких хвороб. Але біля озер ми застали лише зграї білих птахів. Відсутність відпочивальників Любов Богдан пояснює поганою інфраструктурою, зокрема, вщент розбитою дорогою. Та й на  солоному “пляжі” не встановлено жодної альтанки чи навісу, навкруги порожньо, тихо, дуже спекотно і, разом з тим, дуже мальовничо…

Рожеві озера Кінбурну могли б скласти конкуренцію Мертвому морю в Ізраїлі  

Депутатка Чулаківської сільської ради говорить, що туристи тут усе ж бувають, дехто приїздить щороку і дуже задоволений результатом природних “процедур”:

Солоні рожеві озера надзвичайно корисні. Вони добре чистять лімфу. Є там і цілющі грязі. У нашій солі є практично всі мікроелементи. Тут лікуються від різних хвороб, але здебільшого від псоріазу. Приїздять люди навіть із Західної України, Дніпра, Харкова, Кам'янського. Тут можна казку створити. Але перше, що необхідно зробити - це дорогу. Частину шляху зробив один із місцевих підприємців, проте лише ту ділянку, яка веде до його бази відпочинку. Протяжність решти розбитої частини дороги до Геройського - близько 20 кілометрів. Тут потрібен гарний господар. 

Здебільшого відпочивальники їдуть до сусіднього села Покровка, де краще розвинена інфраструктура і є де зупинитися. Але це вже не Херсонська, а Миколаївська область, до бюджетів якої і йдуть всі податки. Звідти туристам доводиться щодня їздити на рожеві озера.  Звісно ж, у Геройському було б зручніше зупинятися. Проте тут наразі не створено жодних умов для лікування і відпочинку:

“Тут можна було хоча б якість намети встановити для туристів, навіть побудувати бальнеологічний санаторій, де застосовували б і грязі та ропу. Та наразі, після видобутку солі, цілющу воду викачують назад у море. У нас вода за складом набагато краща, ніж на Мертвому морі в Ізраїлі, до того ж вона чистіша. Ми якось здавали її на аналіз. Така сіль є лише в чотирьох країнах світу. Можна “вирощувати” грязі. Вони в нас також дуже цінні. Сюди навіть привозили людей, які не ходили, і вони зцілювалися”, - каже Любов Богдан.

Неподалік від рожевих озер весною можна побачити рідкісні види квітів: 

Дуже багато диких ірисів. Є яскраво- та світло-жовті, фіолетові різних відтінків, яскраво- та світло-помаранчеві, білі. Навіть дикі орхідеї ростуть, - продовжує колишня ліснича, - Іриси цвітуть раніше, а орхідеї на два - три тижні пізніше. Багато рідкісної рослинності росло в очереті на березі Дніпро-Бузького лиману. Але його почали активно викошувати, і зараз там болото. Тут якийсь час невідомі особи масово виловлювали тенетами та продавали черепах. Я коли про це все дізналася, то вистежила їх, познімала на фото та підняла питання на сесії обласної ради. Після цього співробітники відповідних служб упіймали зловмисників  на “гарячому”, а черепаховий “бізнес” закрили.

Прогної, каторжники та козацька звитяга

З місцевістю, де розташоване Геройське і рожеві озера, пов'язано чимало легенд та історичних подій. Свого часу староста села Любов Войтек-Миронюк детально досліджувала цю тему: 

Село Геройське до 1962 року мало назву Прогної. Щодо історії назви існує кілька версій. Згідно з однією з них, населений пункт отримав свою назву на честь Прогноївської паланки Запорізької Січі, інша засвідчує, що на цій території було багато “гнилих” озер. Ще одна версія - “Прогної” походить від слова “прогнані”. Бо у ці місця за Катерини Другої висилали каторжників з усієї Російської Імперії на солевидобувні роботи. За словами старожилів, через прогнаних людей село отримало таку назву. 

Щодо Прогноївської паланки Війська Запорозького, яка була розташована на місці сучасного села, то вона вирізнялася серед інших. Ї козаки переважно займалися промислами, зокрема солевим і рибальським. Решті ж паланок Січі більше була притаманна військова справа. Також об'єкт слугував пунктом охорони Кінбурнського півострова від турків і татар. 

Староста села Геройське Любов Войтек-Миронюк свого часу детально досліджувала історію Кінбурнської коси

Бував у цих місцях і Олександр Суворов. У ХVIII столітті за його ініціативою та при безпосередній участі козаків звідси вигнали турків, які раніше господарювали у цій місцині. До того ж, дуже цікавим способом, розповідає староста села: 

Край пустельної піщаної коси, на якій навіть ніде було сховатися, перекопали канавами упоперек, з інтервалом у 2 - 3 метри. Наші козаки заховалися в них. Турки зі своїх галер не могли помітити ані ровів, ані війська в них. Коли вони вже висадилися на берег, то козаки вискочили зі свого укриття і дали жорстку відсіч ворогам. На цьому місці й досі стоїть погруддя Суворову.

Було тут і багато  інших славних козацьких боїв. На косі постійно ставалися сутички з турками, які були зовсім неподалік, в Очакові. Ласим шматком були і соляні озера. Бої точилися і біля них. Місцеві жителі не раз знаходили тут артефакти: зокрема, шаблі, іншу зброю або її фрагменти.

У 90-х роках минулого століття на березі Дніпро-Бузького лиману встановлено памятник на честь 500-річчя Прогноївської паланки. Зараз тут проводять різноманітні заходи: Дні села, Івана Купала, Масові народні гуляння.

На Кінбурн ходили і чумаки по сіль. Звідси переправляли її через Дніпро-Бузький лиман на Очаків, Миколаїв, Вознесенськ, вверх по Дніпру та Бугу. Везли сіль човнами та плотами. А взимку - по льоду волами. Сухопутний шлях був надто довгим та важким, тому користувалися водним.  

Ті, що “гнили заживо”...

Саму сіль добували вручну наймані робітники, які працювали на місцевих поміщиків, а також каторжники, продовжує розповідь староста села:

Навесні у заздалегідь викопані басини набирали воду. За літо вона випаровувалася. А вже у серпні - вересні люди заходили по коліно в те соляне болото і вантажили його у важкі дерев'яні візки з високими бортами, які навіть порожніми нелегко було котити. Робітники жили у брудних бараках та заробляли мізерні кошти - по 14 копійок на день. 

Про тяжку працю на місці сучасного села Геройське йдеться в оповіданні Максима Горького “На солі”. Зокрема він писав, що люди тут гнили заживо саме через постійне перебування у перенасиченому сіллю середовищі.

 Ці неймовірно красиві і тихі місця пам'ятають битви козаків з турками, чумаків, які ходили сюди по сіль та бідних каторжників, які важко працювали на солепромислах   

За ще одним припущенням, Прогної отримали свою назву через цих нещасних робітників. Принаймні, таку версію можна почути від найстаріших жителів сусідніх сіл.

Чудодійний храм з іконою

Першим поміщиком Прогноїв був Григорій Капуста. Він тримав власний солепромисел і на нього працювали люди. У 1898 році він збудував тут храм Ікони Казанської Божої Матері:

Роботи велися довгих 11 років. Дороги тоді до села не було, будівельні матеріали не було чим привезти, - розповідає староста Геройського. - Старожили говорять, що навіть взимку по льоду з Миколаєва везли возами величезні шматки ракушняку. Дуже довго погоджували проект будівлі церкви, адже село розташоване дуже низько і близько до води. Велика споруда могла просто зруйнуватися внаслідок підтоплення. Місце вибирали також дуже довго і, як виявилося, вдало. Для будівництва церкви з усіх сусідніх сіл звозили курячі яйця, на яких робили заміс, робили так звану яєчну кладку. Церква мала розкішне оздоблення. Подібної краси не було у жодному із сусідніх сіл. Григорій Капуста не шкодував на це ніяких коштів. Будівництвом та розписом займалися кращі майстри. Григорій Капуста навіть відправив свого сина вчитися на архітектора, щоб той опанував будівельну справу спеціально для зведення будівлі. При храмові була сторожка, церковна школа. А дзвони були настільки гучними, шо їх було чути аж на другому березі лиману. Крім того, у цьому маленькому забутому селі був дуже сильний церковний хор.

А от Любов Богдан розповіла нам ще одну легенду, пов'язану з цією церквою:

Кажуть, що під час Другої Світової війни ікону Казанської Божої Матері з цього храму за розпорядженням самого Сталіна було доставлено до Росії. З нею під час наступу німецьких військ облітали літаком навколо Москви та Ленінграда. За легендою, комусь із  близького оточення Сталіна наснився янгол і сказав, якщо провести Хресну ходу саме з цією іконою, наступ гітлерівців буде зупинено. Якось я побачила про це телепередачу. Коли розпитала у старожилів села - то вони підтвердили, що чудотворну ікону в часи війни вивезли звідси. Де вона наразі - ніхто не знає.

 Таких храмів за архітектурою лише два у світі. Один - у Крондштаті, але він більший за розмірами. Церква ж у Геройському - його зменшена копія

Цю ж розповідь ми почули і від старости села Геройське Любові Войтек-Миронюк: 

Ми чули, що ікона досі зберігається в одному з храмів у Росії, але де точно - не знаємо. 

Стіни храму стоять і досі. Збереглися і залізні грати на вікнах:

За радянських часів ці решітки неодноразово намагалися видерти, - говорить староста, - тягли МАЗами і КАМАЗами, повідривали бампери, проте грати навіть не зрушили з місця. Таких храмів за архітектурою лише два у світі. Один - у Крондштаті, але він більший за розмірами. Церква ж у Геройському - його зменшена копія. Храм збудований у формі корабля, він має три входи. Він пережив революційні події минулого століття, Громадянську та Другу Світову війни, працював аж до 1970-х років. А потім його зачинили, влаштувати тут спортзал, тоді кінотеатр, усе оздоблення та ікони вивезли у невідомому напрямку.

А ще пізніше місцевий Солепром влаштував у цих стінах паперовий склад. Одного дня, у 80-х роках минулого століття, тут сталася велика пожежа, продовжує пані Любов: “Храм вигорів вщент, повністю згорів дах і все, що було всередині, залишились лише стіни та грати на вікнах. П’ять років тому губернатор Херсонщини вирішив відбудувати храм. Встановили купол, завезли будматеріали, та пізніше роботи зупинилися з невідомих причин. Потрапити до обителі зараз неможливо, оскільки дверні отвори забиті фанерою.

Є ще Чорноморський біосферний заповідник, багатий рослинним і тваринним світом. На узбережжях Ягорлицької затоки та рожевих солоних озер можна побачити безліч різноманітних птахів. 

Тож потрапити до цих місць хоча й складно, проте можливо. Туроператори проводять одноденні автобусні тури до Кінбурнської коси та озер. Хтось навіть їде сюди з друзями та родичами, взявши в аренду цілий автобус, скажімо, у компанії “Меркурій”

Возять на самий краєчок коси і місцеві жителі, за чималу плату. Проте староста села переконана, що незабаром ситуація поліпшиться: 

Зараз усе більше відпочивальників їдуть до нас, я думаю, що скоро на туризмі громада все ж почне заробляти. Наразі ж не чути, аби планувалося якесь будівництво, ремонтувалася дорога. 

Місцеві жителі за чималу плату возять туристів на самий краєчок Кінбурнської коси

Тим часом місцеві продовжують жити своїм життям. Працюють і святкують, проводять масові гуляння, на День села, на фестивалі Солі і риби, співають українських пісень, влаштовують традиційні козацькі розваги, варять юшку та куліш і гуляють до самого ранку. Слава про ці запальні свята шириться навколишніми селами, гостей на них з кожним роком все більше. Можливо, уже в найближчому майбутньому у них братимуть участь туристи з усієї України та навіть Європи. 

Більше про захоплюючі подорожі, загадкові місця, історичні пам'ятки та туристичні локації можна дізнатися у тревел-шоу “Поїхали далі” на YouTube-каналі “Вгору.Херсон”

Партнер тревел-шоу "Поїхали далі!":

Фото Олександра Корнякова

Більше новин Херсона читайте у нашому Телеграм-каналі

Поділитися в Facebook

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...