Цікаві українські детективи є

Прочитав книгу українського письменника Андрія Кокотюхи "Розбите дзеркало", і досі ходжу під враженням.

До цього надавав перевагу іноземним авторам, вважав, що гарних детективів у нас немає. Але випадково натрапив на цю книгу,  вона стала для мене власним відкриттям.

І хоча начебто нічого надзвичайного в романі немає, він протримав мене в напрузі до останнього. "Проковтнув" на одному диханні, не зміг зупинитися читати. Кожного разу, коли вже знаходив відповідь на одне питання, одразу з'являлося інше. Й одночасно було цікаво спостерігати, як розкривається особистість головної героїні, слідкувати за її переживаннями та стосунками зі своїм "Я".

Розгортається ця історія навколо старезного будинку в Чернігові. Він стояв порожнім майже сто років, тож його вирішили знести, а на тому місці побудувати універмаг. Одразу ж містяни розділилися на два табори: одні вважали це гарною ідеєю, інші – наполягали на збереженні архітектурної/історичної спадщини. Прихильники збереження активно розповсюджували легенду, що будинок не можна чіпати, бо він проклятий. Казали: хто зайде туди з лихими намірами і зазирне в дзеркало – демони заберуть його душу й людина помре.  І дійсно, тіло молодого юриста, який хотів оформити процедуру знесення будівлі,  знайшли перед розбитим дзеркалом  з  застиглим на обличчі переляком.

Проте головна героїня Лора Кочубей змогла розплутати павутиння інтриг, зради, інших злочинів, і довела - нічого загадкового у цій будівлі немає. 

Я "поринув" у роман і, як в реальності, прожив цю історію,  захотілося продовження.  Викликало цілий водоспад емоцій. Одразу захотілося самому стати детективом, щоб розкривати містичні історії. Адже і в Херсоні багато таємничих, легендарних об’єктів. Та на це хисту, мабуть, такого немає. Наступного дня вже захотілося теж написати детектив. Зізнаюсь, - навіть почав писати. Але зрозумів, що всі мої ідеї «перегукуються» зі вже існуючими. Довелося "закинути" в куток справ, які зроблю потім.

Але книга досі не відпускає.