Підтримати нас

Гола Пристань – лілея моя… Пам'ять про інше життя

Автор статті
30 березня 2024 18:56
1,108
Поширити:
Автор усіх фото у колонці Олександр Андрющенко

У голові часто крутиться приспів пісні на слова Наталі Коломієць:

Гола Пристань – лілея моя, 
В росах скупане сонячне місто.
Оберіг твій зорею сія,
І в обійми бере твоя пісня…

Я ніколи не жив у цьому чудовому мальовничому місті біля Конки – притоки Дніпра, хоча так вважають багато з моїх знайомих і мають на це підстави: я віддав йому, як то кажуть, найкращі роки свого життя, коли був молодим, сповненим сили та творчих планів. Щодня, багато років поспіль, я приїжджав туди на роботу зі свого рідного села.

За великим рахунком, Гола Пристань для мене – місце творчого розгону, мій “стартовий двигун”, який ніс мене цілих вісімнадцять років до того творчого стану, який володіє мною зараз. Фотостудія у пристосованому приміщенні кіноапаратної районного будинку культури була місцем зустрічей і знайомств з цікавими людьми, творчим полігоном, де творилася не тільки фотографія.

З того часу минуло ще вісімнадцять років, а в серці й досі – МОЯ Гола Пристань і голопристанці. Гадаю, назавжди…

Дуже багато фотографував. Кілометри фотоплівки, яку проявляв і друкував власноруч. Творчі проєкти у студії, репортажі й просто вулична фотографія, красива набережна…



На превеликий жаль, все це залишилося лише у спогадах. Весь плівковий архів залишився на лівому березі, на поталу загарбникам. Я не маю жодних ілюзій, щодо його збереження. А те, що лишилося у цифровому вигляді, – гріє душу не тільки мені. Війна розкидала голопристанців по світу.

Якось опублікував світлину набережної, зроблену у 2004 році, і одразу побачив, як воно болить людям, які змушені були покинути місто. Ностальгія… Моя добра знайома Наталя С. написала в коментарях: “Пам'ять про інше життя…” і додала своє, вистраждане:

Є на світі чарівне слово,
Яке робить життя милішим:
Дім, додому, домашній, вдома –
Тут живе твій сміх і медова тиша.

Перші кроки, стоголосе дитинство,
Друзі, школа і перше кохання...
Всесвіт, залитий сонцем по вінця,
Перемоги і кризи, страхів подолання.

Весни і зими, радощі, втрати,
Море і небо як ліки від втоми.
Пиріжки від бабусі, пісня від тата,
Мамо, рідненька, я хочу додому…



Ми всі хочемо додому, навіть знаючи, що його спаплюжили наші воріженьки. І ми повернемося. Коли зійде роса на сонці…

80-річчю утворення Херсонської області присвячується.

Олександр Андрющенко, 29 березня, 2024 року.

Більше новин читайте на нашому телеграм каналі
Поширити:
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
ОСТАННІ НОВИНИ