Вже місяць, як зацвів Херсон. Як тільки з землі повилазило щось зелененьке і кольорове, херсонці зі смартфонами та фотокамерами полізли рачкувати по клумбах і городах. А як розквітли ще й дерева – це стало своєрідною відрадою для містян, такими собі “ліками” від постійних стресів і наочним підтвердженням того, що життя перемагає. Соцмережі зарясніли світлинами кульбабок, вишень, сакури, магнолії…
Весь цей час я також не міг втриматися від спокуси періодично робити “квітучі” світлини. Однаково люблю знімати і нашу споконвічну кульбабу, і відносно нові для нашого міста екзотичні рослини. Кілька років щовесни милували моє око невідомі екзотичні дерева з рожево-фіолетовим цвітом. А кілька днів тому за процесом фотографування цієї екзотики мене заскочила давня знайома – Наталя К. “А ви знаєте, що це за рослина?” – питає. Я чесно зізнався, що маю пробіл у знаннях щодо цього.
До повномасштабного вторгнення ніколи не пропускав нагоди сфотографувати друзів чи знайомих на тлі цього квітучого дива, зовсім не переймаючись його назвою. Моя знайома натхненно повідомила мені, що це – церцис європейський (Cercis siliquastrum), який не тільки красивий, але його квіти та листя використовуються в народній медицині.
Першими завезли цю рослину до Європи французи. Вони називали його “Дерево з Юдеї”. Хоча в Європі воно культивується з XVI ст., знайдені викопні рештки дерева віком 40 млн років. В англійській мові має назву "дерево Юди". Існує легенда, що в давнину квітучий церцис був білим, і біля нього грали весілля і відзначали різні урочистості. Але після того, як його (а не осику!) вибрав Юда Іскаріот, щоб звести рахунки з життям, квіти дерева забарвилися рожево-фіолетовим кольором сорому.
Є також давня легенда, що бджоли, які скуштували мед дерева – помирають, хоча насправді ні квіти церциса, ні нектар не містять отрути. Принаймні, херсонські бджоли цим не переймаються.
Олександр Андрющенко, 23 квітня, 2024 року.