У суботу, 30 серпня, в Миколаєві відбувся фестиваль «Шафа!Фест», який народився в Херсоні з молодіжного творчого руху “Поетична Шафа”, і в мирні часи щоліта збирав поетів-аматорів, письменників і музикантів з Херсонщини, Миколаївщини та інших областей України. Дебютував захід в херсонському "Урбан Саду" на день молоді в далекому 2018 році. А цього літа його приймали у дружньому Миколаєві. Взяла участь у фестивалі і я, хочу поділитися враженнями.
Для херсонців, які з кінця 2022 року живуть під постійними обстрілами, ця подія мала особливе значення. Заходи просто неба – забута розкіш, побувати на концерті, подивитися фільм чи виставу в Херсоні можна хіба що в безпечному просторі Хабів, у підвалі.
Організатори та завсідники фестивалю давно мріяли провести його на Херсонській набережній, а поки це неможливо, «Шафа!Фест» вирушив у подорож.
Альона Мовчан і Володимир Алексєєв – волонтер миколаївського DOFcentr, радник з питань культури
Херсонців, які приїхали на фестиваль, сміливо можна назвати відчайдухами. Адже трасу, що з’єднує Херсон з Миколаєвом, періодично атакують ворожі дрони. Та все ж до Миколаєва приїхали херсонські поети, письменники, музиканти й, що найголовніше, — глядачі. Організатори забезпечили безкоштовний трансфер туди й назад, а вхід на захід був вільним. Захід проводила засновниця “Поетичної шафи” і “Шафа!Фесту” та незмінна ведуча Альона Мовчан.
Херсонські та миколаївські автори читали свої поезії
На літній сцені Миколаївського DOFу (волонтерський центр) виступали:
Музиканти, вокалісти та рок гурти на сцені DOFу в Миколаєві
Поетичні читання традиційно чергувалися з музикальними номерами. Лунали вірші й пісні на тему війни та миру, любові та єдності в час важких випробувань. Виконували й світові хіти, зокрема, перекладені на українську, запальний рок-н-рол і хеві метал. Свої виступи музиканти присвячували захисникам України, серед яких є і їхні друзі. Посилали любителів руського міра “на дно за кораблем” (Криголам). Розповідали, як свідомо перейшли на українську і виконували деякі старі пісні в перекладах з російської. Я теж, крім нових своїх поезій, прочитала переклад вірша про Залізний Порт, який написала у 2013 році російською.
Херсонці не тільки насолоджувалися поезією і музикою, а й почули багато слів підтримки від учасників з Миколаєва.
Захоплені глядачі з Херсона і Миколаєва
На заході була молодь і старші люди, було й чимало дітей. Ніхто не залишився байдужим. Гості фестивалю усміхалися, спілкуватися один з одним, активно аплодували, підспівували й навіть танцювали, взявши приклад з найбезпосередніших глядачів – дітей.
Не обійшлося й без танців
Це було неймовірне відчуття піднесення. На фестивалі я поспілкувалася з героїнею публікацій “Вгору” Ольгою Чупіковою – мамою загиблого воїна, волонтеркою і фахівчинею садово-паркового господарства “Парків Херсона”. Сфотографувалася з завсідницею “Шафа-заходів”, однією з найсміливіших білявок Херсона, яку місцеві називають наша Монро, Алею Спірідоновою та зробила селфі з незмінним фотографом фестивалю й другом багатьох творчих херсонців Віктором Братаном. А ще отримала пропозицію почитати в одній зі шкіл Великоолександрівської громади свої вірші й дитячі оповідання.
Ольга Чупікова ( посередині), ми з Віктором Братаном, і з Алею Спірідоновою
А ще я раптом гостро відчула, яким би важким не було життя українців, а, херсонців і поготів, попри всі жахіття війни, попит на культурне дозвілля не зник.
Емоції були різні – байдужих не було
Коли ми поверталися, у небі біля Клапаїв кружляв мавік. Автобус зупинявся, але зваживши ризики, водій натиснув на педаль газу, і ми помчали геть з небезпечної ділянки дороги. Видихнули вже за Чорнобаївкою, коли в’їхали в тунель з антидронової сітки.
Для мене цей день став святом творчого спротиву і єдності.
Фестиваль пройшов за підтримки Департаменту реалізації гуманітарної політики ХОДА та Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша.
Проєкт реалізується в межах партнерської угоди між UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні та ГО «Десяте квітня».