Як колись переслідували Різдво

З давніх-давен народження Божого Сина святкували два тижні – від Різдва (7 січня) і до Водохрещі (19 січня).

У цей період кожна господиня тричі варила кутю – багату, щедру і голодну. Напередодні Різдва (6 січня) готували першу кутю. Святвечір зустрічали сім’єю за столом з 12 стравами.

Щедру кутю готували напередодні Нового року (13 січня). Остання, третя кутя – голодна, завершувала різдвяно-новорічне святкування і була приурочена до Водохрещення (19 січня).

І ось у будівників соціалістичного суспільства з’явилася необхідність змінити світогляд людей, закласти у їх свідомість нові комуністичні цінності. Почалася боротьба з Різдвом. Документ від 1.12. 1931року за №22101, підписаний заступником Народного Комісара Освіти України та його референтом у справах антирелігійної роботи, так і називався: “Про антиріздвяну компанію 1931року”. Освітянам наказали: “... треба забезпечити безперебійну роботу шкіл під час релігійних свят, ліквідацію невідвідування школи учнями в релігійні свята. Водночас школам слід взяти участь в антиріздвяній кампанії й за межами школи разом з установами масової комосвіти”.

Усім установам освіти (клуби, хати-читальні, бібліотеки, музеї) наказано було швидко скласти план проведення антиріздвяної роботи. Її кінцевою метою мало стати створення ударних атеїстичних бригад, цехів, заводів, колгоспів зі 100 % виходом на роботу під час різдвяних свят, а також збирання коштів на підводний човен “Воинствующий безбожник”. Тисячі агітаторів розповідали вірянам, що релігія – це союзник внутрішнього і зовнішнього класового ворога.

Переслідування духовенства та віруючих почалося відразу після революції 17-го року, заклик Бухаріна “Взять религию на штыки” розв’язав руки репресивним органам. За їхніми даними, у 1923-1924 рр. було заарештовано 2469 священнослужителів, а в 1931-1932 рр. їх число досягло вже 19 812. Арешти духовенства в період 1937-1938 років закінчувалися, в основному, розстрілами.

Святкування Різдва надовго пішло “в підпілля”. Уся система каральних органів пильно стежила за громадянами на просторах СРСР, і якщо когось ловили на вшануванні старовинних обрядів – вся сім’я до найменшого немовляти могла опинитися у таборах. Традиція вітати одне одного в ці дні та бажати щастя і добра, здавалося, була знищена назавжди...

У краєзнавчому музеї зберігається декілька дореволюційних різдвяних поштових листівок. Особливу увагу привертає одна: на зворотній стороні текст старого поздоровлення заклеєно і на чистому папері написані нові побажання до Нового року та Різдва Христового, нижче стоїть дата 4/І-51р. м. Одеса одразу після війни. Кошмар жорстоких репресій за віру ослаб, і люди знову почали вітати одне одного зі святом.