Магічний час зимових ворожінь

Здавна в Україні вважалося, що проміжок часу з Дня Святої Катерини, 7 грудня, аж до Хрещення, 19 січня, мав особливу силу. Наші предки вірили, що у дні зимових свят можна замовити собі щасливу долю, передбачити події майбутнього.

Дуже поширеними, особливо серед молоді, були ворожіння. Дівчата зазвичай ворожили на судженого. Найсильнішими вважалися вечори напередодні Катерини, Андрія, Різдва, Щедрого вечора, або Нового року за старим стилем та Хрещення. Ми вирішили згадати кілька найпопулярніших способів: 

1. Через хату або за хвіртку незаміжня дівчина кидала черевичок. У якому напрямку вкаже носочок - звідти слід чекати нареченого.

2. Дівчата виходили на вулицю і в перехожих чоловіків питали ім’я. З того визначали, як зватимуть майбутнього чоловіка.

3. Для наступного способу доведеться знайти дерев’яний штахетний паркан. Незаміжні “ворожки” намагалися охопити руками якомога більшу кількість штахетин, так би мовити “обійняти” паркан. Потім по цих дощечках рахували “вдовець-молодець, вдовець-молодець”. За останньою судили, вийдуть заміж за парубка чи чоловіка, який раніше був одруженим. 

Найбільш відчайдушні наші бабусі та прабабусі намагалися ще й виламати цю останню штахетину, щоб зробити з неї “місток” на ніч. Але для цього підійдуть й інші підручні засоби. Про це наступне ворожіння.

4. У ніч перед Різдвом, старим Новим роком або Хрещенням дівчата робили “місток”. Для цього потрібно було взяти невелику ємність з водою, наприклад, мисочку або блюдце. З дерев’яних паличок робили таку собі драбинку, яка б об'єднувала два протилежні боки ємності, як береги. Цю конструкцію ставили під ліжко, або поряд з ним, при цьому промовляли: “Суджений мій ряджений, переведи мене через місток”. Після цього зразу ж лягали спати. Суджений мав приснитися. Кажуть,  це перевірений спосіб, адже багатьом літнім жінкам, які прожили у шлюбі багато років, суджені явилися уві сні.  

5. Наступним чином ворожили лише найсміливіші дівчата, адже цей спосіб вважався найбільш містичним та небезпечним. Дівчина мала одна зачинитися у лазні, поставити спереду та позаду себе дзеркала, а між ними свічку, щоб утворився “коридор”. Також потрібно було приготувати шматок чорної тканини. Зосередившись дівчина промовляла “Суджений мій ряджений, з’явись!” і вдивлялася в коридор дзеркал. Після того, як побачить нареченого, потрібно було дуже швидко накрити чорною тканиною дзеркала вигукнувши: “Цур мене!”. Якщо ж дівчина не встигне і суджений “вистрибне” з дзеркала - бути біді. 

6. Більш безпечний і поширений вид - ворожіння на воску. Для цього розтоплювали у невеличкій ємності шматочок воску, або запалювали звичайну свічку і виливали або “викапували” у мисочку з водою. Коли віск застигне - пророчили по ньому події майбутнього. Квітка зазвичай означала заміжжя або велике кохання, будинок - придбання власної оселі або успішне облаштування житла, собака - друг, якийсь страшний звір - ворог, якщо віск розтікся смужками - дороги, подорожі, тощо.

7. Подібним чином ворожили на тіні. Для цього запалювали свічку, від неї підпалювали та клали на тарілку зім’ятий папірець, на якому заздалегідь бажано було щось написати своєю рукою. Тарілку з папірцем треба було тримати у руці та по тіні на стіні визначати події прийдешнього року.   

Але й без ворожінь люди чекали та “закладали” напередодні зимових свят пророчі сни, читали замовляння на милість долі та намагалися вимолити щастя, здоров’я і добробут у храмах. Наші предки вірили, що цей період особливо сильний, коли всі бажання і думки мають здатність здійснюватися. Тож хай вони будуть добрими і світлими. Цього щиро бажає вам редакція Онлайн видання “Вгору”.