Окупаційна директорка Херсонського художнього музею заявила, що виїжджала з Херсона «коли укри вже були в місті»
Російське видання Медіазона опублікувало статтю про те, як за допомогою виставок в музеях по всій території Росії їхня влада намагається уніфікувати уявлення росіян про війну в Україні, та про долю викраденого з українських музеїв. Однією з героїнь матеріалу стала призначена росіянами псевдодиректорка художнього музею Наталя Десятова, яку російська окупаційна влада фактично «кинула»: про необхідність виїзду з Херсона не попередили, а музей, яким вона начебто керує, не забезпечили ані приміщенням, ані комп’ютером, ані кадрами.
Десятова розповідає Медіазоні, що на вивіз експонатів мала усне розпорядження від Сальда, не підтверджене документально, наказу не було, як не було і пакувальних матеріалів. Заодно називає і своїх кримських злочинців-співучасників:
«Коли я вже почала влаштовувати істерики, дякувати Богу, з'явилися кримські товариші, ось директор Тавриди приїхав, представник міністерства культури Криму Патрушев – не пам'ятаю, яку посаду обіймає».
За її спогадами, останнє відвантаження відбулося 9 листопада, коли «люди у військовій формі» забрали роботи ХІХ століття, які потребують реставрації.
«Я довго чинила опір – матеріальна відповідальність. Уявляєте, приїжджає позивний Шаман, я йому віддаю. Куди він це все забере? Я навіть його очі не бачу, це будь-хто може бути, – скаржиться Десятова. – Написати наказ – це 10 хвилин справи, його відсканувати та по телеграмі відправити. Я посивіла».
Але «тяжкий труд» псевдодиректорки, яка «день і ніч» готувала крадіжку експонатів і зараз хвалиться, що найцінніше вивезли (все крім великих полотен і скульптур), російське керівництво не оцінило. Її навіть не попередили про «евакуацію», і вона каже що виїхала з Херсона 12 листопада – вже після того, як ЗСУ звільнили місто («коли укри вже були в місті» – цитата самої Десятової, яка про себе каже, що з 2014 року «жила як у підпіллі» і що «шкірою відчуває бандерівську заразу»).
У словах Наталії Десятової, яка за крадіжку експонатів перебуває під санкціями США та Євросоюзу, можна почути, що вона сама не є фахівчинею музейної справи (співачка з кафе раніше музей тільки відвідувала), а в окупантів був кадровий голод як під час її «директорства» в Херсоні, так і зараз. Вона стверджує, що з наукових співробітників на підконтрольні Росії території переїхали двоє людей, вони перебувають у Генічеську та вже беруть участь в організованих Росією міжмузейних семінарах. Однак ані приміщення, обладнаного під виставкову діяльність, ані комп'ютера музею росіяни не дали. Тому і в російському Держкаталозі досі немає предметів із херсонських музеїв, якими, як вважають окупанти, «поповнився російський музейний фонд».
Херсон був окупований Росією 2 березня 2022 року, російські війська захопили Херсонський художній музей 19 липня, а наприкінці жовтня – на початку листопада 2022 року перед втечею з міста окупанти пограбували херсонські музеї, намагаючись видати свої дії за «евакуацію». Викрадені експонати вивезли до Криму. Смітсонівський Інститут у США за допомогою супутникових фотографій зафіксував мародерство росіян у Херсонському художньому музеї.
Пограбування херсонського художнього музею стало одним із найрезонансніших злочинів Росії проти культурної спадщини України. Ірландський музей сучасного мистецтва в Дубліні представив на своїй платформі проєкт «Втрачена українська спадщина» з творами кращих українських художників, які були викрадені російськими окупантами з Херсонського художнього музею ім. Олексія Шовкуненка. Український бренд OLIZ випустив благодійну колекцію шовкових хусток «Викрадене мистецтво», на яких зобразили чотири твори, викрадені росіянами з Херсонського художнього музею. Постер вкраденої російськими окупантами картини Івана Лободи «Вишивальниця» експонувався у Тегерані на виставці «Humanity. Solidarity. One Planet» («Людство. Солідарність. Одна планета») – як свідоцтво злочину Росії проти культурної спадщини України.
-preview.webp)
