Гарантовані злидні: якого «перекодування» Херсонщини прагнуть окупанти

Цю історію розповіла мешканка окупованого Херсона. Вона стояла в черзі за «російськими» сім-картами, купити які її змусила наявність літніх та хворих батьків, з якими постійно необхідний зв’язок.

Точку продажу цих «сім-карт», розташовану в центрі міста на площі Свободи, охороняло чимало окупантів, переважно – «мобілізованих» із терористичних фейкових «народних республік», якими останнім часом замінили значну частину суто російського окупаційного контингенту.

Від нудьги охоронці іноді розмовляли з херсонцями, що стояли в черзі. В основному намагалися поговорити «за життя»: про ситуацію в місті в цілому, про клімат, ціни, про ставлення до так званої «спецоперації», а простіше – до загарбницької війни, розв’язаної Росією.

Містяни, не бажаючи вступати в довгі розмови, зазвичай відповідали на розпитування досить сухо, бажаючи скоротити таке спілкування до мінімуму. Але одна така розмова, як розповіла жінка, виділилася із загальної маси.

До людей, які стояли в черзі, підійшов чоловік, який був, судячи з одягу, не рядовим «мобілізованим», хоча відзнак на його формі не було. Але сама форма на відміну від мішкуватої форми більшості мобілізованих була добре підігнана по фігурі. І, головне, вона була чистою, та й сам чоловік виглядав доглянуто і навіть пахнув якимось непоганим парфумом. Та зі зброї він мав при собі не звичайний для мобілізованих автомат «АК-74», а пістолет на поясній кобурі.

Вибачившись, чоловік звернувся до однієї з жінок, які стояли в черзі, з питанням, чому вона носить футболку з принтом у вигляді фото Нью-Йорка і написи «New York, I Love You». Жінка відповіла, що футболка – гарна, і в тому, що вона її носить, на її думку, немає нічого поганого.

Надалі почалася трансляція того, що викликало подив у херсонців, які стояли в черзі. Чоловік із пістолетом мовив, що «Радянський Союз виграв Велику Вітчизняну, бо Сталін перекодував людей, які … сильно розслабилися та звикли до демократії». Далі цей «політрук» почав переказувати тези мерзенної статті російського політтехнолога Тимофія Сергіцева «Що Росія має зробити з Україною», опублікованій 3 квітня 2022 року російським державним виданням «РІА Новини». Почав говорити про «перевиховання творчою працею тих, хто молився на третій рейх», про «неминуче масове застосування крайніх заходів» та ніс інше людоїдське марення про «перекодування» і, зрозуміло, «денацифікацію».

Люди, які стояли в черзі, зрозуміло, не дискутували з озброєним «денацифікатором», який насправді сам і був носієм нацистської ідеології. Адже він був носієм справжньої ідеології російського вторгнення, що не прикривається пропагандистською демагогією, в Україну. Ідеології, яка зараз реалізується у окупованих районах Херсонській області. На щастя, до радикальних заходів, описаних у фашистській статті Сергійцева, справа поки що не доходить, але якщо деокупація захоплених територій буде відкладена, то там цілком можуть бути реалізовані найстрашніші сценарії.

Проте про спроби «перекодування» людей говорити вже можна. Зокрема, як і в терористичних фейкових «народних республіках» Донбасу, окупанти на території Херсонської та Запорізької областей відкривають під своїм «патронатом» аптеки та магазини, назви яких мають говорити про нібито «доступність» того, що там продається, навіть найнебагатішим людям.

У «віджатих» супермаркетах мережі «АТБ» окупанти відкривають свої магазини «Соцмаркет», а у захоплених українських аптеках – свої аптеки мережі «Народна аптека». Звичайно, самі по собі слова «соціальний» та «народний» не несуть у собі нічого негативного. Але коли ці поняття стають домінуючими в екстремальній ситуації, коли окупанти намагаються, хоча й ненадовго, «ламати колишній уклад» та формувати «новий», все починає, як кажуть, «грати зовсім іншими фарбами».

У ситуації окупації та зубожіння слова «соціальний» і «народний» у назвах установ, без яких сучасній людині не прожити, можуть сприйматися частиною жителів окупованої території як нібито «прояв турботи» з боку… Так, з боку окупантів.

Таким чином, пропаганда агресора свідомо намагається сформувати у частини херсонців «стокгольмський синдром». На другий план і навіть далі вводиться те, що товари в таких магазинах і ліки в таких аптеках – не перший сорт, якщо говорити м’яко. І все це продається змушено безробітним та нужденним жителям окупованої території за відверто завищеними цінами, які приблизно вдвічі-втричі вищі за «довоєнні». До того ж ця фейкова «турбота» про мешканців окупованих територій – не більше, ніж бізнес окупантів. 

Причому бізнес – дуже цинічний та аморальний, суть якого дуже добре виражається фразою одного літературного героя: «товаром торгуємо копійчаним, але обороти – мільйонні».

Але, окрім бізнесу, ця ставка на «соціальні» та «народні» на окупованих територіях – ще й «перекодування» населення, про яке у Херсоні говорив окупаційний «політрук». Всі ці «соціальні» та «народні», що впроваджуються окупантами як «турбота» у поєднанні з безробіттям та зубожінням людей – ще й нав’язування зовсім інших «стандартів» якості життя. Саме тих, про яких влучно сказано в пісні, яка свого часу була практично неофіційним гімном СРСР: «Жебраки моляться, моляться на те, що їх злидні гарантовані».

Окупанти прагнуть зафіксувати повернення в гарантовану бідність, побічний ефект якої, як це було неодноразово підтверджено на прикладі самої росії, – патологічний пієтет перед владою. Невдоволеними владою можуть бути лише люди, добробут яких дозволяє мати хоча б невеликий запас міцності та хоча б деяку впевненість у майбутньому.

Але якість життя переважної більшості росіян не просувається далі третього рівня піраміди потреб Маслоу. Те саме вони здійснили в окупованому Криму, а тепер встановлюють у захопленому Херсоні, де людина теоретично якось може задовольнити свої базові фізіологічно потреби, а також намагатися щось зробити стосовно потреб в особистій безпеці та спілкуванні, наскільки це можливо на окупованій території. Далі повинні слідувати «потреба у повазі оточуючих та самооцінка», а також «потреба в особистому вдосконаленні, персональному розвитку».

Потреба в повазі замінюється російським каральним апаратом «турботою про безпеку», а ось верхній рівень піраміди Маслоу для людей, що знаходяться під контролем Кремля – недозволена розкіш. Агресор свідомо не створює умов саморозвитку пересічних громадян, оскільки саморозвиток передбачає наявність інтелекту і критичного мислення. А їхні носії – смертельно небезпечні бацили для тоталітарної держави.

Тому росія була, є та поки що, на жаль, буде носієм та експортером «гарантованої бідності». Саме таким чином окупанти і хочуть злочинно «перекодувати» жителів Херсонської області. Мета такого злочинного «перекодування» – створення досить солідного прошарку людей, які задовольнятимуться різними «мінімалками» і при цьому боятимуться ці «мінімалки» втратити, бо не мають серйозних запасів на чорний день. Але при цьому вони можуть стати «вдячними» за ту саму «гарантовану бідність».

У розрахунку на тривалу окупацію росіяни намагаються якнайшвидше, так би мовити, ментально, злочинно «інтегрувати» Херсонську область «у росію», змінивши мислення людей, «перекодувавши» його зі волелюбного на рабське. Ми віримо, що ці спроби приречені на провал.

Можливо, складовою такого «перекодування» є безконтрольна торгівля спиртним на окупованій території. Зокрема, у Херсоні майже на кожному розі можна побачити у продажу на розлив горілку незрозумілого походження за ціною від 150 до 200 гривень за літр. По суті, з як мінімум мовчазної згоди окупантів йде спаювання херсонців якимось спиртомістким сурогатом.

Безумовно, цю сумнівну горілку не купуватимуть і не питимуть поголовно, але безконтрольний продаж спиртного – це маргіналізація міста. Соціальна та криміногенна ситуація від цього лише погіршуватиметься, як і здоров’я херсонців. До речі, й тютюнові вироби продаються в окупованому росіянами місті абсолютно безконтрольно, без вікових обмежень.

Можливо, культивування в Херсоні шкідливих звичок та нездорових нахилів – також частина спроб злочинного «перекодування» загарбниками мешканців окупованого міста. Адже маргінали, що володіють примітивним мисленням, – чудова складова для соціальної бази будь-якого тоталітарного режиму.

Можливо, однією з найближчих тактичних цілей такого «перекодування» може бути прагнення окупантів забезпечити хоча б мінімальну участь реальних херсонців у злочинному «референдумі» про нібито «входження області до складу Росії», який окупанти, можливо, мають намір протиправно провести на захоплених українських територіях 11 вересня, у так званий «російський єдиний день голосування».

Якщо фейковий «референдум» буде оголошений Кремлем через херсонські «говорючі голови», то його фейковий «результат» передбачуваний – його просто «намалюють». Проте окупантам потрібна ще й картинка для пропагандистів: люди на «дільницях для голосування», інтерв’ю з нібито «щасливими жителями звільненого міста», з чим у агресора в Херсоні великі проблеми.

Що ж до стратегічних цілей «перекодування», то впевнені, що їх не буде досягнуто ніколи, оскільки Збройні Сили України неминуче звільнять Херсонську область та інші окуповані території.