Замість байдарок на Дніпрі – човни з окупантами. Про зниклі водні маршрути на Херсонщині

Протоки, озера, водойми блакитними судинами пронизують Херсонщину та створюють цілу водну систему, яка проходить від Нової Каховки до самого Дніпровського лиману. 

До повномасштабного вторгнення РФ з пізньої весни до ранньої осені  ці місця були улюбленими для відпочинку херсонців та гостей. І особливо приваблювали саме водні прогулянки на байдарках. Туристи з різних куточків України спеціально приїжджали на Херсонщину, щоб вирушити у мандрівки плавнями.

Але все змінилося після 24 лютого 2022 року, коли російські окупанти вдерлися на територію нашої області. А тепер Дніпро – це фронт, місце протистояння українських військ зі східним загарбником.

Лінія “живого” Дніпра 

Понад 100 кілометрів, від Нової Каховки до Дніпровського лиману, пролягав “живий” Дніпро. “Живий” – бо в цій частині ріки не було жодної штучної греблі та каскадів водосховищ, які розташовані вище за течією.

Фото з архіву Єгора Сидоровича

Дельта Дніпра та прилеглі території відрізнялись унікальністю заплавних лісів, лук, піщаних степів, степових схилів та балок. Не дивно, що тут  у 2015 році заснували Нижньодніпровський національний природний парк.

На цій території існували 71 вид тварин та зростали 32 види – рослин, які  внесені до  Світового Червоного списку Міжнародного союзу охорони природиЗбірник відомостей про охоронний статус рослин та тварин в усьому світі. Він побудований на чітких критеріях оцінки статусу видів та ризику їхнього зникнення. Видається Міжнародним союзом охорони природи (МСОП) з 1963 року.,  Європейського Червоного спискуЗбірник відомостей про охоронний статус рослин та тварин в усьому світі. Він побудований на чітких критеріях оцінки статусу видів та ризику їхнього зникнення. Видається Міжнародним союзом охорони природи (МСОП) з 1963 року., Червоної книги України та Червоного списку Херсонської області.

І наостанок! Територія нижнього Дніпра входить до Рамсарської конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів.

Фото з архіву Єгора Сидоровича

“Степові водоспади” в Козацькому,  Боброве озеро, Аджигольські маяки, Каховські джерела, Дніпровські плавні з різноманіттям рослин та тварин. І цей список можна продовжувати. 

Подобається матеріал? Долучайтесь до Спільноти та допомагайте нам більше розповідати історії людей, які живуть і працюють у прифронтовій Херсонщині.

Каяки без обмежень за віком та водні мандрівки від півтори години до 3 днів 

До повномасштабного вторгнення РФ в Україну на Херсонщині прогулянки на байдарках були, напевно, однією з привабливих фішок нашого регіону.

Олексій Білецький – один із засновників херсонської туристичної агенції ХерсON. Фото з його архіву. 

Ми поспілкувалися з одним із засновників херсонської туристичної агенції ХерсON Олексієм Білецьким та дізналися, як за декілька років змінювалися водні прогулянки на байдарках та чому такий активний відпочинок на воді був популярним. 

Розкажіть, будь ласка, про маршрути на байдарках у мирні часи.

Маршрути були різні, були короткі, були довгі, мінімальні були на півтори години, максимально довгі були походи на 2-3 дні. Дуже тоді радувала динаміка розвитку. На 2014 рік у Херсоні працювали 2-3 організації, які займалися відпочинком на байдарках. У 2021 році їх вже нараховувалося 13. Різні гіди, багато флоту…

Чому вони приваблювали херсонців та гостей?

Для херсонців це було певне дозвілля, наприклад, покликати дівчину на побачення, або провести разом час із родиною, або просто після роботи – як варіант відпочинку, туризму, драйву. Плюс єднання з природою, бо багато хто приїжджав з різних куточків України, вони чули про херсонські плавні, вони хотіли це побачити: річки, озера, протоки… Можна було зазнімкувати якихось тваринок ввечері чи зранку: черепах, бобрів, ондатр або птахів.

Вони також були популярні тому, що з одного боку це спорт, з іншого – активність, яка не потребує якоїсь спеціальної підготовки. Кожен  просто сідав у суденце і десь через 15 хвилин вже розумів, як ним керувати, навіть якщо ніколи не сидів у байдарці чи каяку.

Фото з архіву Єгора Сидоровича

Хто були ці туристи? Чи були якісь обмеження, наприклад, за віком? 

Обмежень майже не було. Згадую, мабуть, мінімально у нас каталися діти двох років, чи, може, навіть, півторарічні. Вони сиділи з батьками, це все було безпечно, вони одягали рятувальні жилети. 

У нас п'ятирічна дитина сама сиділа і веслувала. А якось прийшла 86-річна жінка, яка теж  доволі непогано веслувала.  Це було дуже круто, це був шикарний сімейний відпочинок.

Олексію, якими зринають у вашій пам'яті ці водні прогулянки? Чим вони були для вас?

Кажуть, дітей знаходять в капусті, то херсонців знаходять в очеретах. Гадаю, що для будь-якого херсонця, хто виріс на воді, такі прогулянки були ідилією, відпочинком, романтикою, і всі дуже їх любили. 

Я і моя родина теж любили плавні, ми виросли в плавнях. Спочатку в нас були якісь гумові човни, потім казанка з мотором, потім байдарки, потім яхта, потім більша яхта. Тому нинішні часи завдають болю. Я розумію, що це відновиться, відбудується дуже-дуже нескоро…

Тепер фронт, а не місце відпочинку

Російські війська вдерлися на територію Херсонської області 24 лютого 2022 року та почали “перетворювати” квітучий край у зону бойових дій. Замінування, постійні обстріли, знищення унікальних рослин та тварин, зруйновані Каховське водосховище та Антонівські мости.

А популярні ще кілька років тому водні маршрути по Дніпру, протоках, озерах стали справжнім фронтом, який розділяє правобережжя та лівобережжя Херсонщини. 

І тепер російські окупанти “мандрують” плавнями на скутерах, човнах та інших плавзасобах, які вкрали чи відібрали у місцевих жителів. Війська РФ марно намагаються відтіснити українські війська від Антонівських мостів, захопити плацдарми на островах біля Херсона, замінували прибережну зону. 

Яких окупанти завдали матеріальних збитків та наскільки потерпіла екологія через бойові дії, зараз можна лише здогадуватися… 

Олексій Білецький має надію, що після закінчення війни, можливо, з’являться гранти підтримки, які допоможуть розвивати туризм у нових умовах та на замінованих територіях: 

“Можна буде спорудити довгі дерев'яні містки.  Вони будуть над водою, скажімо, на пів метра або на метр. Туристи зможуть безпечно ходити тільки по цих прокладених маршрутах, де будуть встановлені   стильні таблички. І довкола буде мальовнича природа, бо природі  все одно,  що там десь в очереті лежать міни чи якісь “пелюстки”. А для людей це буде безпечно”.

 Мрія, яку реалізували у тревел-шоу

Тут зважуся на короткий ліричний авторський відступ. У 2020 році мені дуже пощастило стати сценаристом перших випусків тревел-шоу “Поїхали далі”, який придумала, зняла, змонтувала, а потім ще й сприяла просуванню команда медіа “Вгору”. На жаль, сам не встиг пройти цей маршрут на байдарці через початок повномасштабної війни. Але  маю надію, що це станеться в майбутньому…

Перші випуски тревел-шоу були присвячені водному маршруту на байдарках, який проходив від нині вже зруйнованої військами РФ Каховської ГЕС до самого Херсона. 

Режисер тревел-шоу Устин Данчук поділився  спогадами про зйомки та розповів, чому його зараз неможливо дивитися “без  сліз”. 

Устин Данчук на зйомках одного з випусків “Поїхали далі”. Фото з його архіву

Устине, пригадаймо, скільки було випусків “Поїхали далі” та про що вони? 

Нам вдалося створити 2 сезони по 5 серій, їх знімали у 2020 та 2021 роках. Перший складався з 2 подорожей: річковим і автомобільним маршрутами Херсонщиною. У другому сезоні кожен епізод мав окрему тему: морські курорти, маяки, екстремальний відпочинок, відпочинок у Херсоні та романтичні локації. Ми хотіли показати Херсонщину максимально різноманітною та привабливою для туризму. Думаю, нам це вдалося.

Чому для першого випуску тревел-шоу обрали саме маршрут на байдарках?

Коли я долучився до проєкту “Поїхали далі!”, хотів додати у формат травел-шоу максимальної кінематографічності, видовищності. Наші герої подорожували річками та плавнями як справжнісінькі “індіани джонси”, стикалися з погодними та природними перешкодами, відкривали для себе і для глядача таємничі куточки рідного регіону. 

І це справді було дивовижно: ось тобі водоспад, а ось руїни старовинного будинку і чудернацькі скульптури тварин, ось фантастичні краєвиди Дніпра, а ось затоки, схожі на джунглі Амазонки. 

Яка цінність цього тревел-шоу? Це просто архів та ностальгія, чи щось більше?

Те, що ми показали у “Поїхали далі”, тепер переважно втрачено: захоплено чи зруйновано росіянами, заміновано чи затоплено після підриву ГЕС. Це абсолютна катастрофа для природи, туризму регіону, втрата для всього людства. І зараз наше розважальне шоу неможливо дивитись без сліз втрати.

Для мене особисто цей проєкт – велика гордість і великий сум. А ще, можливо, колись він стане своєрідною інструкцією для відновлення краю, для відновлення і загоєння його від шрамів та ран цієї жахливої війни.