Старий Херсон був містом ринків. У різні періоди історії херсонець мав змогу купити різні товари та продукцію на Зеленому, Ледачому, Забалківському, Рибному, Польському базарах, а також на Привозі та Воєнному форштадті (зараз - район Воєнки). Вони змінювалися та навіть міняли своє розташування. Наприклад, у XIX столітті Ледачий ринок із центру "переїхав" до Купецької церкви (зараз - Свято-Духівський кафедральний собор), отримавши назву Привоз.
Цю “товкучку” місцеві жителі вважали дзеркалом міста. Відомий мандрівник Олександр Афанасьєв-Чужбинський, відвідавши ринок у XIX столітті, так його описав: "Южную сторону занимают преимущественно хлебные амбарчики, в которых ссыпают хлеб, покупаемый у окрестных жителей, - а далее ряды с глиняной посудой. На севере идут железные лавки и будочки с всевозможными мелочами… Между торговками ведутся, по наружности, самые неприязныя отношения, но это иногда только так кажется. Зазывая посетителя или желая отбить его друг от дружки, они употребляют всевозможные способы, даже наговоры, уверяя, что у соседки, например, борщ с протухлой говядиной, что рыба не свежа, а кушанье вообще готовится нечисто… На этом же Привозе продаются и всевозможные товары, как в небольших деревянных лавках, так и под открытым небом. Тысячи фуражек, шапок, сапогов, кучи готовых рубах и прочих принадлежностей простонародного тоалета, незатейливая мебель и наконец огромное количество подсолнечниковых семян и орехов встречаются на всех пунктах. Главная отличительная черта херсонского базара – целые пирамиды апельсин и лимонов, из которых первые потребляются здесь в большом количестве. Между тем на южной стороне идет просушка и пересыпка зернового хлеба, где толпятся сотни народа, занятого совсем другими интересами, нежели прочее человечество. И среди этого неумолкаемого шума, среди вечного движения, одна возле другой возвышаются две церкви, расписанные снаружи и богато убраны внутри – один из богатейших приходов" (Афанасьев-Чужбинский А. Поездка в Южную Россию. – СПб, 1861. – 468 с.)
Інші херсонські ринки також відрізнялися. Наприклад, на Зеленому продавалися виключно овочі та фрукти, а на Рибному (зараз – район Центрального ринку) можна було знайти різну рибу. Тут реалізовувалися мешканці підводного царства Чорного та Азовського морів: кефаль, білуга, осетер, севрюга, сартан, анчоуси, тощо. Ціни були доволі невисокі. Кілограм коропа йшов за 35 копійок, судак – 30, а сом – 40. На жаль, сьогодні деякі види риб, які тоді продавалися, вже зникли назавжди.
Але було не все так добре з чистотою на Рибному ринку наприкінці XIX ст.: "Жалобы на сильное зловоние на базаре у самого павильона, где производится продажа рыбы. Жалуются на это и покупатели, и продавцы, да и многочисленному базарному люду, постоянно снующему здесь, в этом тесно-застроенном районе, дает себя всегда чувствовать смрад. Последний не прекратится, продолжая отравлять окружающую атмосферу, до тех пор, пока будет существовать источник его – ретирад*, устроенный так непредусмотрительно близко – тут же, в самом муравейнике. Вряд ли, думается, кто нибудь будет претендовать, если место это будет отведено несколько подальше от теснящейся публики, например, на площадь, где происходит продажа камыша" (газета "ЮГ", № 477, 1899 р.). Наявність цих проблем яскраво демонструвала рівень роботи санітарних служб та головного лікаря міста, які взагалі не слідкували за чистотою на базарі. Але не будемо про сумне!
Які ж були тоді ціни на продукцію на ринках? У 1899 році в місцевих газетах розміщувалася така інформація щодо вартості різноманітних товарів:
На початку XX століття, звісно, змінилися ціни на деякі товари, що можете прочитати у матеріалі медіаплатформи "Вгору": "Які були ціни на початку XX століття. Інфографіка".
Вже з початком революційних подій 1917-1921 рр. одні ринки закрили, інші зазнали змін або були перенесені. А вартість продукції у зв’язку з інфляцією взагалі майже кожний день підвищувалися.
*Ретирад – вбиральня, туалет.
**фунт – одиниця виміру, що дорівнює 0,45359237 кг