Якими були херсонські бали

Бал, бал, бал!!! Це завжди яскраве веселе свято з музикою і танцями.  Першим таким заходом вважається одруження в 1385 році французького короля Карла VI з Ізабеллою Баварською у містечку Амьен. За часів Людовика XIV бали стали важливою складником більшості придворних свят. У Російській імперії під час правління  Петра I ці урочистості набули широкого розмаху.

Наступні царі та цариці віддавали їм визначну роль, організовуючи спеціальні дворянські збори з танцями. Потім у всіх вищих та середніх навчальних закладах, школах, пансіонах бали стали обов’язковим елементом дозвілля. З’явився спеціальний дрескод, правила поведінки на заходах. Наприклад, головним предметом туалету кавалерів були білі лайкові або військові рукавички. А дами вибирали колір сукні в залежності від тематики свята. Так, у 1888 році у Санкт-Петербурзі проводився смарагдовий бал, де всі присутні одяглись у відповідний колір.

Правила поведінки на таких урочистостях відрізнялися своїми особливостями. Отримавши запрошення, кожен брав на себе зобов’язання танцювати. Показувати своє невдоволення вважалося поганим тоном, бо на святі повинні всі веселитися і радіти. Заводити розмову зі знайомим, не віддавши данину поваги господарям, також було неприйнятним. Кавалер мав слідкувати за тим, щоб його дама не нудьгувала, розважаючи її світськими розмовами. А представниці прекрасної половини людства мали поводитися скромно, щоб симпатія до кавалера не породила осудження оточення.    

Наприкінці XIX - на початку XX століття в Херсоні також були традиції організації різних танцювальних вечорів, які відвідували переважно заможні та титуловані городяни. До таких вечорів дуже серйозно готувалися. Дами вишиковувалися у чергах до салонів, щоб зробити зачіску, бігали по магазинах, шукаючи модні сукні та аксесуари. Чоловіки надавали належного вигляду своїм смокінгам або військовим мундирам. До речі, заборонялося  кавалерам взуття зі шпорами, бо вони під час танців рвали сукні. Городяни відвідували такі вечори не тільки для проведення вільного часу, але й  щоб показати себе, своє вбрання та продемонструвати свій статус.

Новорічні бали-маскаради вважалися одними з найпопулярніших. У 1899 році у Міському клубі на таке свято зібралося понад 50 осіб, які одяглись у різноманітні костюми: доміно, іспанські гранди, картковий герой, Мефістофель, турецький паж, тощо. Організатори провели навіть конкурс на краще вбрання, в якому перемогла «дама-ялинка», отримавши  приз - модний годинник CARRE. На цьому заході можна було насолодитися музикою духового оркестру пожежного товариства та скуштувати страви у буфеті. Танці тривали до пізньої ночі, так що потім у  візників було багато роботи.   

Деякі урочистості організовували як захід для збору пожертвувань малозабезпеченим городянам:

Це стало ще однією традицією херсонського меценатства, до якої приєдналися відомі родини міста: Волохіни, Вассали, Блажкови, Соколови, Фальц-Фейни, Скадовські.   

На жаль, традиції проведення танцювальних вечорів зникли у радянський період. Тільки на початку XXI століття в Херсоні були спроби відродити організацію балів у художньому обласному музеї, але, скоріше за все, такі заходи залишаться у минулому.