Як відзначали День студента понад 100 років тому

Щороку в календарі можна знайти два однакових свята – День студента. Одне відзначається 25 січня, а друге – 17 листопада. Чому так? Відповідь доволі проста. 17 листопада – це Міжнародний день студентів, а 25 січня –  День Святої мучениці Тетяни. Але останню дату досі асоціюють із Днем студента, хоча вона стосується часів Російської імперії, бо в цей день 1755 року був відкритий перший університет держави у Москві, а студенти вважали Святу Тетяну своєю покровителькою. Потім, з появою нових університетів, почали відзначати День студента по всій імперії, у тому числі в Україні.

17 листопада 1941 року вперше міжнародний день студента почали святкувати завдяки англійським студентам. Ця дата присвячена трагічним подіям. Адже того дня 1939 року було заарештовано та відправлено 1200 чеських студентів до концтабору в Заксенхаузені. А вищі навчальні заклади Чехії взагалі були закриті Гітлером до кінця Другої світової війни. В Україні, згідно з указом президента від 16.06.1999 року, також відзначають саме 17 листопада  як День студента.   

Але поговоримо про те, як 25 січня відзначали це свято у ті далекі часи XIX – початку XX століття. А святкували цей день з великим розмахом не тільки студенти, а й ті, хто вже закінчив вищий навчальний заклад. Святкові заходи починалися з традиційного урочистого засідання в актовому залі будь-якого університету. Тут виступали з поздоровленнями відомі випускники, професори, представники міської влади тощо. Потім студенти виконували гімн Gaudeamus*. Після завершення офіційної частини  студенти їхали додому чепуритися перед найцікавішою частиною святкування.

Увечері студенти заповнювали трактири та ресторани. Все залежало від фінансових можливостей  молодої людини. Хоча цей ритуал був не обов’язковий. Кожний міг святкувати там, де хотів. Але більшість віддавали перевагу ресторанам. В університетах того часу навчалися діти з заможних родин, які могли собі дозволити подібну розкіш. Власникам ресторанів нічого не залишалося,  як віддавати   студентам на якийсь час свій заклад. Неформально  святкування починалося о шостій  вечора. У містах, як згадують сучасники, життя завмирало, бо перетворювалися на царство студентів. Сині кашкети, один з елементів одягу студента, були повсюди. З палкими очима та шаленою енергією молоді люди ганяли містом, шукаючи заклад для святкової пиятики. Звичайний обиватель навіть не намагався знайти собі місце в ресторані, щоб повечеряти або провести час з прекрасною дамою. Він знав, що заклади повністю заповнені п’яними студентами та викладачами. І щоб не потрапити під гарячу руку, краще вечір провести у власному помешканні.

А вакханалія студентського свята ближче до ночі продовжувала набирати обертів. О восьмій годині вечора був обов’язковий ритуал. Професор або якийсь відомий діяч, який зайшов на свято до студентів, повинен був виголосити промову, яка налічувала не більше і не менше, як  200 слів. Під оплески студентів «поважного оратора» ставили на руках прямісінько на стіл. Траплялося, що це робилося без бажання та згоди самого доповідача. Якщо оратор вкладався у 200 слів, його брали на руки та з криками «Браво» підкидали вгору. Тільки цікаво, а що робили з тим, хто не вкладався? Досі достеменно про це нічого не відомо.

О десятій годині, коли студенти вже добряче «заправилися» алкоголем, та грошей ставало все менше,  дійство переносилося до трактирів. До речі, молоде покоління у цей день заливало в себе, як кажуть, усе,  що горить. Вино, шампанське, пиво, горілка, лікери, коньяки та інші алкогольні напої просто «текли рікою».   

Не обходилося без бійок та буч. Але  в цей день поліція доволі поблажливо ставилася до дрібних порушень. Органи правопорядку підключалися тільки тоді, коли студенти починали чіплятися до перехожих, громити магазини або нечемно поводитися у закладах харчування. Вночі студенти продовжували святкувати вже на вулицях.

У цей час колишні студенти, які досягли якогось статусу та становища в суспільстві, організовували святкові обіди – це було мовби «зустріч однокласників». Хоча більшість поважних випускників гуляло разом з молоддю.  

Кажуть, що активно святкували Тетянин день в період 1860-1890-х років. На початку XX століття, особливо після революційних подій 1905-1907 років, відзначання Дня студента пішло на спад. Студенти стали більше захоплюватися політикою. Та й у державі активно пропагували тверезість розуму. Святкувати продовжували, але скромніше. А вже у 1917 році, з початком Лютневої революції**, свято відійшло взагалі у минуле. У 1923 році більшовики його, звісно, відновили, назвавши День пролетарського студентства. Але свого значення та масштабу, який був у дореволюційний період, Тетянин день уже не досягав.   

*Gaudeamus – середньовічна студентська пісня, гімн. Вперше з’явилася в період XIII-XIV століття в Паризькому університеті (Сорбонні). Ця пісня належить до жанру застільних пісень середньовічних мандрівників поетів та співаків.

**Лютнева революція – події лютого-березня 1917 року, що завершилися падінням монархії у Російській імперії.